 | |||||||||
|
|
|
|
 | Четвер, 9 травня 2024 року № 2024.19 |  |
 |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
|||
© ПП “Канівська Пресс-група” © Концепція дизайну: ПП “Канівська Прес-група” © Дизайн, розробка сайту: РА “РЕКЛАМЕРА” |
|
“ДНІПРОВА ЗІРКА” офіційна громадсько-політична газета м.Канева і Канівського району. Заснована 17 квітня 1921 року. |
Матеріали, надруковані в канівському тижневику “Дніпрова Зірка” є власністю видавця, захищені міжнародним і українським законодавством і не можуть бути відтворені у будь-якій формі без письмового дозволу видавця. При використанні наших публікацій посилання на газету обов’язкове. © Дніпрова зірка |
Головна
Приневолений жити віддалік Батьківщини – в Орській фортеці, в Новопетровському укріпленні, в холодному і байдужому до доль людських Петербурзі – Шевченко часто й тяжко хворів. Та найтяжче він страждав від нестерпного, невиліковного душевного болю – самотності, єдиного супротивника, проти якого поет був безсилий. Неможливо навіть уявити, як геній потерпав від витончених моральних тортур царської охранки, коли йому на довгі роки заборонили читати, писати і малювати. Все своє стражденне життя, поневіряючись на чужині, Шевченко плекав надію на домашній затишок й умиротворення у власній хаті біля Дніпра-Славутича. Ця омріяна думка додавала йому сил і снаги в трагічному житті, в якому він був вільною людиною лише 12 років. Та судилося поетові знайти останній прихисток на „Вкраїні милій” вже в домовині. Його обтяжене людським горем серце зупинилося в Петербурзі 26 лютого (10 березня за н. ст.) 1861 р. Останній і урочистий шлях на Батьківщину проліг через Москву, Орел, Ніжин, Бровари. У Києві попрощатися з улюбленим поетом в центрі міста злякана й вороже налаштована влада заборонила. Тому проститися з Кобзарем дозволили лише в церкві Різдва Христового, неподалік Дніпра.
