БАТЬКИ І ДІТИ >>>>>

Народження малюка, а особливо первістка, для кожної сім'ї - радість. Проте після виношування дитини, її народження труднощі для молодої мами не закінчуються. Попереду важкий процес - недоспані ночі, фізи-чні навантаження, відірваність від звичного життя і певне "ув'язнення" вдома. З появою дитини життя жінки змінюється кардинально. У той час як чоловік - батько - продовжує так само ходити на роботу, зустрічатися з друзями, відпочивати… Чомусь уже давно уклався певний стереотип, що всі побутові справи - прибирання, готування їжі, прання, догляд за дитиною - лягають на тендітні жіночі плечі. Чоловік має заробляти кошти, і все. Такі реалії призводять до того, що сьогодні дівчата дуже обережно підходять до узаконення стосунків у шлюбі та заведення дітей. Адже цим кроком можна поставити велику крапку на своїй кар'єрі, втратити престижну та високооплачувану роботу та й просто пов'язнути у побутових справах і стати нецікавою і чоловікові, і самій собі… У Європі вже давно ввійшли у практику випадки, коли в декретну відпустку йде тато. Там це вважається нормою. У нас такі випадки рідкісні, тому сприймаються як справжній героїзм. Але такі випадки є.

«Просто між нами-пацанами є зв'язок!» - у подружжя Лесі та Дмитра Туренків за сином Артемом доглядає батько

До рішучого кроку Леся і Дмитро Туренки підійшли досить свідомо. Перед тим як одружитися, зустрічалися 10 років, аж потім народили сина Артемка. Першого, кого побачив син, щойно з'явився на світ, був батько, адже той прийшов на пологи разом із дружиною.

- Після народження дитини у житті змінилися пріоритети. Раніше хотілося кращу машину, кращий телевізор тощо, а зараз все найкраще - синові. Навколо нього крутиться весь світ. У нас є кішка, звуть Нишпорка, то спочатку вона навіть ревнувала до сина, адже вся увага приділялася лише йому. Тепер вони друзі. Іноді саме кішка допомагає заспокоїти дитину, коли та плаче, розважити, відволікти... Я навіть іноді жартую, що у мене старша донька - це кішка, а менший син - Артем. Адже перший досвід я отримала саме з Нишпоркою. Було все: і недоспані ночі, і хвороби, і колихання на руках, - згадує перші тижні материнства Леся.

Протягом року подружжя Туренків доглядало за сином разом, вчилося та проходило школу батьків. Потім молода мама зрозуміла, що потрібно виходити на роботу (працює Леся викладачем у Канівському училищі культури і мистецтв).

- Бабусь і дідусів ми навантажувати не хотіли. Адже це важка праця. Артемко десь спіткнувся, а в бабусі вже тиск стрибнув до 180, - пояснюють молоді батьки.

Дмитро за фахом будівельник, роботу має сезонну, тож виникла ідея відправити у декрет саме тата.

- Я подумав: якщо в мене постійної роботи немає, то чому жінка повинна сидіти вдома, коли може вийти і працювати? Тож ініціатива, мабуть, була від мене, але народилася у спільній розмові, ми разом до цього прийшли. У Лесі сезон роботи восени-взимку, а влітку відпустка, у мене - навпаки. Тому ми взаємодоповнюємо один одного, - розказує татко.

Матуся розповідає, що спочатку суміщати роботу і догляд за сином було важко.

- Я ще сина годувала груддю. Цілий рік бігала у перервах між лекціями додому - до Артемка, - згадує Леся.

Тато зізнався, що залишитися із сином наодинці було не страшно: "Пологи пережити було страшніше. Я ще довго відходив".

Сім'я Туренків розповіла, що перше слово Артема було саме "тато". Так само й імена син навчився вимовляти спочатку "Діма", а згодом "Леся". Тож контакт між татом і сином склався одразу.

Наразі Леся працює. Щоранку о 7.30 вона йде на роботу, а чоловік із сином залишаються вдома.

- Я зазвичай варю суп чи манну кашу (іншої Артемко не їсть) і залишаю їм. Якщо не встигаю, то записую на листочку, що приготувати, і вони вже самі справляються, - розповідає мама.

- Прокидається син близько 10-ї ранку - говорить Дмитро. - В першу чергу просить подати у ліжко якусь іграшку і ввімкнути мультфільм. Це або "Маша і ведмідь" або "Тачки". Спочатку і я дивився з сином, та коли це вже 754 раз, то стало нецікаво. Потім ми купаємося. Синові ванні процедури подобаються. Опісля - сніданок. Їсти не заставляю, якщо немає апетиту, я не силую дитину. Пізніше сам зголодніє і попо-їсть. Вважаю, якщо заставляють, все одно на користь не піде. Після сніданку ми одягаємося і йдемо на прогулянку. У нас усе організовано. Це з мамою ми можемо капризувати і одягатися хвилин 40, у нас теж 40, але секунд, - розказує татусь про перебіг дня у декретній відпустці.

Іноді хлопці беруть машину і вирушають у мандрівку на колесах

- Синові дуже подобається. Він вже встиг все вивчити, як правильно заводити машину, що коли натискати. І вже підганяє мене - "Поїхали!", - згадує Дмитро Туренко.

Після прогулянки зазвичай обід та дитячий сон. Доки син спить, чоловік готує вечерю. "Особливо смачно у нього виходить "М'ясо по-французьки", - підкреслює дружина.

- Лягаємо спати завжди разом. Ми з боків, він посередині. Так Артем засинає, а тоді вже ми перекладаємо його у ліжечко. Інакше - ніяк. Коли Діма був затримався за комп'ютером, то Артем крутився, крутився, але так і не заснув, доки тато не прийшов, - розповідає про сімейні традиції мама.

Вночі до сина в основному встає Леся. "Але якщо дитина захворіла, то не спить ніхто, навіть кішка. Я гойдаю, Діма ліки шукає", - пояснює мама.

- Я роблю практично всю роботу. Тільки посуд не мию, не лежить до цього душа, і ще не перу. Мене дружина не допускає до пральної машинки, у неї там усе під контролем. Дитину довіряє, а пральну машинку - ні, - говорить чоловік.

Дружина розповідає, що саме тато відлучив сина від соски. Спочатку привчив удень спати без соски, а потім і вночі.

- Артем десь 5 днів плакав, але тато не здався. А я б уже давно пожаліла, - пояснює Леся, - Був період, коли Артем засинав тільки на руках у тата. Я ношу-ношу його на руках хвилин 40, а він ніяк не засинає, а тоді Діма бере і заколисує. Він навіть винайшов спеці-альний метод: клав сина на подушку і разом із нею колисав.

Молода мама розповідає, що син із батьком зовсім інакше поводить себе: "Зі мною він може собі дозволити робити шкоду, капризувати, а з татом - ні".

- Між нами-пацанами просто є зв'язок. Це, мабуть, як у мами з донькою. Ми ведемо себе по-дорослому. Встали вранці, одягнулися, поснідали і пішли… Я намагаюся його виховувати на власних помилках. Що з того, що я буду кричати і забороняти пісяти в колготки? Нічого. Якщо захоче, він це зробить. А як один раз напісяв і походив довгенько в мокрих колготках, то зрозумів, що нічого прикольного в цьому немає, - відкриває секрети батьківства Дмитро.

Подружня пара розповіла, що бачить багато прикладів, коли чоловіки зовсім не цікавляться справами дітей, але у них все по-іншому. "У нас татко цікавиться усім - від іграшок до бурчання в животику. Навіть якщо ми відвезли Артема до бабусі з дідусем, то саме Діма не витримує і нагадує зателефонувати батькам, хвилюється", - мовить молода мама.

- Я і не уявляю, як може бути інакше. Це ж моя дитина, мій син. Мені подобається бути з ним, мені це в кайф, так би мовити. Насправді батьків, які сидять із дітьми, не так уже й мало, просто не всі з них офіційно оформлені. Ось у мене є товариш Вадим. Його скоротили на роботі, от він і сидить із сином, поки дружина працює. Ми навіть разом прогулюємося з дітьми, - розповідає тато.

Вихідні дні сім'я Туренків проводить удома, обов'язково втрьох

- Якщо погода гарна, то вийдемо на природу, на берег Дніпра чи на Тарасову гору поїдемо. Також обов'язково кожні вихідні разом дивимося ток-шоу "Школа доктора Комаровського", яка дає багато корисних порад щодо виховання та лікування дітей, - розповідають мама з татом.

Звичайно молодій парі дуже допомагають батьки - бабусі й дідусі Артемка.

- Ми намагаємося їх сильно не навантажувати, але вони самі хочуть побавитися з онуком, та й я маю час вирішити свої проблеми. Саме бабусі будуть готувати Артемка до школи, вони у нас педагоги, - розповідає Дмитро.

Леся розповідає, що чоловік більш відповідальний і впевнений, коли залишається із сином удома.

- Одного разу з Артемом залишилася я. Син упав і розсік губу, то я в першу чергу зателефонувала чоловікові. Той миттю примчав з роботи у робі, навіть не переодягнувся. Відвіз нас до лікарні, переконався, що все гаразд і лише тоді поїхав. Діма ж мені по дрібницях не надзвонює, коли з Артемом залишається, - згадала історію мама.

Наразі Артемку вже 2,5 роки. У 3 роки батьки сподіваються, що син піде до дитячого садочка. Молоді батьки зізналися, що хочуть подарувати Артемкові братика чи сестричку, особливо про це мріє тато.

- Я ріс один у сім'ї, тож знаю по собі - це нецікаво. Друзі - це добре, але брат чи сестра - це зовсім інше. Цього ніхто не замінить. Та й саме слово - сім'я - це все ж таки 7 "я", і раніше так і було, - коментує свої мрії молодий тато.

«Душа тягнеться до дітей…»

У сім'ї Майї та Олега Семенюків сина доглядав дідусь. Синові Майї та Олега Семенюків Андрійку було всього 11 місяців, коли мамі потрібно було терміново вийти на роботу. Довго не вагаючись, вона звернулася за допомогою до свого тата - Олександра Андрійовича Буліча. Воно й не дивно, саме тато доглядав своїх менших братів, саме він сидів із Майєю та її сестрою на "лікарняному", коли ті хворіли у дитинстві. Також Олександр Андрійович набув великого досвіду з онуками від старшої доньки, адже всього у молодого дідуся віком 51 рік їх уже п'ятеро! Нерідко й сусідські діти заходять у гості до Олександра Андрійовича та його дружини Лариси Борисівни.

Тож чоловік, хоч і збирався на той час виходити на роботу, погодився замість цього піти з онуком у "декретну відпустку": "Знайомі та колеги дивувалися, навіть прозвали "вусатий нянь", як у фільмі", - ділиться спогадами Олександр Андрійович.

- Саме при мені Андрійко зробив перші кроки, промовив перші слова. Всі решта, - і діти, і бабусі працювали, тож могли насолодитися його новими перемогами лише ввечері, повернувшись із роботи, - розказує щасливий дідусь.

Щодня у обов'язки Олександра Андрійовича входило: прання, приготування їжі, прогулянка з Андрійком.

- З кухнею я дружу, тож суттєвих проблем тут не було. Лише онукові готував 2-3 рази на день. Ми суміші не визнаємо, тому варив супчики, каші. Все домашнє, свіженьке… Але було непросто, адже потрібно було дотримуватися дієти. У Андрійка була алергія на певні продукти, того не можна і того не можна, - ділиться досвідом О.Буліч.

Також за будь-якої погоди дідусь із онуком двічі на день гуляли надворі.

- У нашому районі мене знають всі молоді мами. При зустрічі завжди посміхаються, вітаються…

Олександр Андрійович працює муляром, але щиро зізнався, у декретній відпустці з онуком було важко: "Тяжко, звісно, тяжко. Хоч і не фізично, але день тягнеться, як цілий рік. На роботі якось швидше. Я тоді казав, що краще 10 кубів бетону за день перетягати, аніж із маленькою дитиною побути".

Дідусь глядів онука, доки тому не виповнилося 2,5 роки. Хвалиться, що Андрійко росте справжнім козаком.

- Вже знає всі марки машин, а ще любить народні пісні. Його до цього мама привчила, та і я не відстаю. Улюбленою піснею є "Несе Галя воду".

Нещодавно онук пішов у дитсадок, а дідусь із відчуттям виконаного обов'язку - вийшов на роботу на ПрАТ "Миронівська птахофабрика" ТМ "Наша Ряба". Проте продовжує забирати улюбленого онука з дитсадка саме Олександр Андрійович із дружиною.

Про набутий досвід чоловік не жалкує, навпаки.

- Якби ще дівчинку народили, то, мабуть, і її глядів би. Що поробиш, у мене душа тягнеться до дітей, - пояснює Олександр Андрійович.

>>>>> Катерина ПРУДКА, фото автора