Як ви оцінюєте якість послуг, що їх надає Канівське комунальне підприємство «Управління водопровідно-каналізаційним господарством» у співвідношенні до встановлених ним тарифів?
Значна частина вулиць Канева носить імена тих бійців та військових з’єднань, які форсували Дніпро та визволяли наше місто і села району від фашистських загарбників. Вулиця та провулок Берестовецький яр. Із давніх давен на схилах яру росла береста, оберігаючи землю від зсувів. Звідси і назва – Берестовецький яр. З цією місцевістю пов’язані трагічні сторінки з історії нашого міста. Влітку 1943 року фашисти розстріляли в Берестовецькому Яру 1250 осіб – це ті канівці, які підозрювались у зв’язку з партизанами та підпільниками. На той час дії партизан активізувались і окупанти розпра-влялися без суду і слідства будь з ким, на кого впала підозра. Тіла вбитих було скинуто на дно яру. Потім німці підірвали схили вибухівкою, засипавши землею своїх жертв. Про трагедію Берестовецького яру сьогодні нагадує пам’ятник жертвам фашизму, встановлений по вул. Київ-ській в 1994 році, скульптор – М.В.Константинова. Прототипом скульптурного зображення жіночої постаті стала Марія Путій, тіло якої винесло з яру потоком дощової води. Вона підозрювалась у зв’язках з канівським підпіллям. Вулиця Десантників. 4 серпня 1943 року відбулась перша висадка десанту в район Канів-ського Подніпров’я. Через пості-йний обстріл ворожих зеніток десант висадився невдало. Їх завданням було захоплення плацдарму в районі села Григорівки. Мешканка с.Григорівка Гудзь Ольга Сидорівна (1914-1995) розповідала, що десантників було дуже багато, та більшість з них були розстріляні в повітрі. Її сім’я, мати і чотирирічна донька тривалий час переховувалися від стрілянини в яру (той яр місцеві жителі називають “Раків Став”, знаходиться на західній околиці села). Тут вони зустріли пораненого десантника, який попросив їсти, бо кілька днів нічого не їв. Взамін на окраєць хліба боєць відав жінці свого парашута. Все життя Ольга Сидорівна згадувала десантника добрим словом, оскільки його дарунок врятував родину від голодної смерті в 1947 році. Вона поробила з парашута хустини і розпродала їх в Переяславі. За виручені гроші купила корову, молоко якої підтримувало родину після неврожайного літа 46-го.
Частина десантників висадилася на Пилявські поля, інші – в районі сіл Курилівка, Синявка, Литвинець. Щоночі бійці партизанського загону “Баті” збирали десантників і проводили їх на місце дислокації – Яблунівський ліс. Але фашисти оточили парашутистів. Зав’язався кровопролитний бій. Партизани допомогли десантникам вийти з оточення і перейти в Таганчанський ліс. Із вересня 1943 року по лютий 1944 точилися кровопролитні бої у районі висот Канівського Подніпров’я – Букринський, Канівський та Пекарівський плацдарми. Останній населений пункт Канівського району був визволений 7 лютого 44-го. На місті кровопролитних боїв в 70-80-х роках минулого століття виріс новий масив, який назвали на честь мужніх бійців – вулиця Героїв Дніпра. Вулиця Маршала Рибалка. Рибалко Павло Семенович, ма-ршал, двічі Герой Радянського Союзу. Народився 4 листопада 1894 р. в с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області. 22 вересня 1943 року воїни 3-ї гвардійської танкової армії під командуванням П.С. Рибалко першими переправилися через Дніпро північніше Канева і захопили плацдарм в районі села Зарубинці, започаткувавши Букринський плацдарм. Однак, через складний характер місцевості, танковій армії не вдалося прорвати оборону ворога, тому для взяття Києва було вирішено започаткувати новий плацдарм в районі Лютежа. Наприкінці жовтня 43-го надійшов наказ перевести танки на Лютіжський плацдарм.
А.Ф.Трубайчук у праці «Друга світова війна» так характеризує цей маневр: «Бездарно спланований штурм Дніпра в районі Букринського плацдарму, величезні втрати людей і танків на поритій ярами й балками місцевості, непридатній для наступу великих мас танків, спричинилися до того, що танковій армії П.Рибалка довелося «форсувати» Дніпро вдруге, але вже в зворотному напрямку, а потім знову долати Десну і Дніпро на північ від Києва… Рядові і офіцери танкової армії за проявлений героїзм були нагороджені орденами та медалями, а 70 з них, в тому числі і П.Рибалко, удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Ольга ІСАЄВА, завідувач відділу Шевченківського
національного заповідника
utilizator, 28 серпня 2009, 18:14
отакего тра частіше давати, а то живемо, й не петраємо нічого, чому вулиця, скажімо, Ісковщиною називіаїця чи якось там по-другому
Головна
Значна частина вулиць Канева носить імена тих бійців та військових з’єднань, які форсували Дніпро та визволяли наше місто і села району від фашистських загарбників. 
