СИТУАЦІЯ >>>>>

У Межирічі є все: школа, магазини, кафе, невеличкий базар, ошатні оселі селян, чудова природа. Навіть знаменита археологічна пам'ятка є - стоянка мисливців за мамонтами. Одного немає - стадіону...

Вірніше, він був. Стояли ворота, було розмічене поле, місцева команда тут грала у футбол. Але зараз на місці стадіону росте бур'ян у пояс. Невже він став непотрібний селу?

За словами вчителя фізкультури місцевої школи і за сумісництвом тренера сільської футбольної команди Михайла Шармара, щоб потренуватися чи зіграти домашній матч із суперниками, сільська футбольна команда "Артанія" мусить їхати за 60 км у село Хутори під Черкасами, де межиріцькі футболісти орендують стадіон за 300 грн. на одну гру.

Вирішити ситуацію із стадіоном спробував депутат Черкаської обласної ради Станіслав Луценко, котрий, до речі, взяв під свою опіку місцеву футбольну команду "Артанія" й був напряму зацікавлений, щоб спортсмени мали в Межирічі власний стадіон.

- За перший сезон новостворена "Артанія" зробила неможливе: за підсумками 2012 року команда прославила Межиріч, блискуче зігравши та вийшовши на 3 місце в чемпіонаті Черкаської області серед команд першої ліги, - розповідає С.Луценко. - На жаль, із стадіоном не так сталося, як гадалося - віз і нині там. Я особисто звертався до сільської влади, Межиріцького сільського голови Людмили Птухи з проханням надати мені в оренду земельну ділянку під стадіон, та ба - папери осіли на чиновницьких столах і питання досі не вирішене.

- Ми планували зробити в селі добротну спортивну базу, - додає тренер М.Шармар. - Щоб був стадіон, щоб футбо-лістам було де тренуватися. Зрештою, Межиріцька школа знаходиться за 200 метрів від місця колишнього стадіону. У разі будівництва нового учні також могли б тут займатися.

Та, на жаль,  будівництво нового стадіону в Межирічі затримується. Здавалося б, ситуація цілком зрозуміла: є підприємець, спонсор сільської футбольної команди, шанована і авторитетна людина, депутат облради, який має бажання збудувати в селі стадіон. Для цього він просить надати в оренду земельну ділянку площею близько 2 га. Сільська ж влада з невідомих причин майже два роки гальмує оформлення документів. В чому причина? Це запитання ми адресуємо до сільського голови Межиріча Л.Птухи.

Авжеж, Межиріч - одне з кращих сіл району: привітне, красиве, заможне. Прикро, що людей тут меншає. Особливо це видно по школі.

- Коли я прийшов сюди вчителювати, - пригадує Михайло Шармар, - а це було в 1979 році, то в школі нараховувалося близько 480 дітей. Нині тут навчається всього 80 учнів. Раніше, бувало, вишикуєш на фізкультурі клас - 38 учнів! А сьогодні постав у шеренгу стільки ж - то вже й пів-школи буде. Саме тому стадіон потрібен селу як повітря. Діти повинні займатися спортом, грати у футбол, бігати, змагатися. А у нас - бур'ян вище пояса. Причому мертвий стадіон бовваніє в центрі села поруч із черкаською трасою - і всім, хто проїжджає, видно цей сором.

Дійсно, село без стадіону - не село. Можна скільки завгодно відкривати в селі магазинів, аптек, кафе, а ось коли немає стадіону - село виглядає неприродно. Вочевидь, шанованій голові села Л.Птусі слід чим-скоріше знайти спільну мову з шанованим депутатом С.Луценком і вже нинішнього року вирішити всі формальності, щоб навесні 2014-го розпочалося будівництво спортивної споруди. Щоб дії сільської влади не виглядали як вставляння палиць у колеса, а дійсно бу-ли спрямовані на те, аби Межи-річ невдовзі отримав оновлений і довгоочікуваний стадіон.

Євген Бруслиновський