ПРАЦЕЮ ЗВЕЛИЧЕНІ >>>>>

За останні 10 років невеличке селище на околиці Канівського району - Степанецьке - просто не впізнати. Тут побудували стадіон, відремонтували будинок культури, закінчується спорудження церкви… А головне, тут є робота для селян - у місцевому СТОВ "Агрокомплекс "Степанецьке". Керівникові підприємства Миколі Бабичу трохи більше 40 років, а він уже має високу державну відзнаку - звання "Заслуженого працівника сільського господарства України". Секрети успіху Степанецького - як підприємства, так і населеного пункту, дізнавалася кореспондентка "Дніпрової Зірки"

Урожайність хороша, але можемо ще більше

Здавалося б, зима. Усі польові роботи завершені. Аграріям можна відпочивати до весни. А ні - у СТОВ "Агрокомплекс "Степанецьке" досі ведуться роботи.

- Досушуємо кукурудзу, складаємо плани посівів на наступний сезон, ремонтуємо техніку та закуповуємо нову. Так, цьогоріч на 8 млн. грн. придбали нової техніки -  трактора, сівалку, навантажувача. Усе - іноземного виробництва. Тут є кондиціонери, кабіни герметично закриваються, просте та легке управління машинами. Старої техніки вже майже не використовуємо. У планах згодом придбати ще й новий комбайн, - ділиться директор СТОВ "АК "Степанецьке" Микола Бабич.

Піднімає урожаї в "Степанецькому" головний агроном Володимир Мирошніченко.  СТОВ "АК "Степанецьке" обробляє землі, що в селах Степанецьке, Попівка, Горобіївка, Козарівка, Копіювате Канівського району, а також Ходорів (Київської обл.). Загалом - 2000 га.

- Показники урожайності 2013 році в готовому вигляді склали: пшениця - 64 ц/га (в 2012 р. - 50 ц/га), озимий ячмінь - 55 ц/га (в 2012 р. не було), яра пшениця - 30 ц/га (в 2012 р. - 20 ц/га), соняшник - 30 ц/га (в 2012 р. - 22 ц/га), кукурудза - 84 ц/га (в 2012 р. - 76 ц/га), соя - 27 ц/га ( в 2012 р. - 18 ц/га), ярий ячмінь - 31 ц/га, - інформує М.Бабич.

Керівник підприємства урожаєм задоволений. Зауважує, що лише на кукурудзі та соняшнику урожайність склала на 15% більше, аніж 2012 року. Утім, головний агроном каже - можемо більше.

- Показники непогані, однак це ще не наш рівень. Просто поступ відбувається з часом. Річ у тім, що близько 10 років 50% наших полів стояли занедбані, порослі бур'янами. А землю, щоб родила, треба стимулювати, - пояснює В.Мирошніченко. - Наразі ми наситили грунти органічними та мінеральними добривами. Проводимо ретельний підбір сортів різних культур та технологій вирощування. Тож потенціал великий. Упевнений, по будь-якій культурі урожайність ще можна підняти щонайменше на 30%.

Про Степанецьке знають не тільки в Україні, а й за її межами

Підприємство продовжує розвиватися. Так, на сьогодні СТОВ "АК "Степанецьке" є єдиним у районі сільськогосподарським підприємством, що має паспорт-патент на вирощування елітного репродуктивного насіння.

- Співпрацюючи третій рік із ТОВ "Агроскоп Україна", яке поставляє посівний матеріал, ми вирощуємо озиму пшеницю, сою, ячмінь, яру пшеницю вищого класу, - розповідає Микола Бабич. - У 2013 році побудували склад для зберігання збіжжя, також маємо очисну машину. На сьогодні ТОВ "Агроскоп Україна" придбав у нас 320 тон сої, 237 тон озимої пшениці, 115 тон ярої пшениці, 346 тон озимого ячменю першої репродукції. Окрім того, ми вже продали 650 тон озимої пшениці іншим підприємствам. Приїздять за нашим насінням із Київської, Кіровоградської, Рівненської областей і навіть із Кримського півострова.

Великою заслугою цьому, за словами Миколи Бабича, є традиція проведення так званих Днів поля, які регулярно влаштовують у СТОВ "АК "Степанецьке".

- До нас приїжджає багато фахівців, в тому числі, з-за кордону, з якими потім співпрацюємо. Завдяки цьому про селище Степанецьке, якого навіть на карті немає, знають не тільки в Україні, а й в Австрії та Німеччині. 

Значна частина працівників СТОВ «АК «Степанецьке» — молодь

Підприємство - це, в першу чергу, його працівники. У СТОВ "АК "Степанецьке" працює 42 особи. Більшість - із Степанців та селища Степанецьке, а також із сіл Горобіївка, Козарівка Канівського району та Маслівка, Козин Миронівського району.

При підборі працівників для Миколи Васильовича головне не досвід, а бажання вчитися. Тому він залюбки бере на своє підприємство молодь. Так, серед механізаторів працюють здебільшого чоловіки віком до 35 років.

- Хочу, щоб наша молодь була працевлаштована. До того ж, молоді працівники мають завзяття. Вони хапаються за роботу, не бояться вчитися, опановувати щось нове. Це дуже важливо, коли все йде вперед, розвивається, - каже М.Бабич.

Так, 19-річним хлопцем прийшов на СТОВ "АК "Степанецьке" Роман Ковальов із Миронівки. Спочатку працював водієм, потім, пройшовши навчання за рахунок підприємства, пересів на трактор, тепер опанував фах ще й комбайнера - працює вже більше десяти років.

Також разом із Миколою Бабичем 12 років піднімає СТОВ "Агрокомплекс "Степанецьке" 31-річний Сергій Мокрієнко зі Степанецького. Шість років трудиться механізатором 24-річний Олександр Яременко, також місцевий.

- Сергій Мокрієнко і Олександр Яременко - одні з кращих молодих механізаторів, які працюють на тракторі Джондір. Їх не треба вчити. Тільки мають вільний час, самі беруть книги, читають, займаються самоосвітою, - пояснює керівник.

Хлопці хоч і молоді, а стару техніку теж встигли випробувати. Зізнаються, що в порівнянні з новою - це небо і земля. Тепер працювати стало набагато приємніше. Відзначають, що за цей час кращою стала не тільки техніка, а й саме село.

- У Степанецькому відкрився магазин, кафе, побудовано стадіон. Тепер є де пограти у футбол. Мріємо організувати свою футбольну команду. Та й саме село стало ошатнішим, чистішим, - розповідає механі-затор О.Яременко.

Водії на підприємстві також молоді: Руслану Шаріпову - 23 роки, Сергію Мичці - 24, Юрію Смолічу - 19. Працювати до СТОВ "АК "Степанецьке" йдуть не тільки місцеві хлопці, а й люди з інших областей. Так, Юрій Смоліч родом із Білої Церкви, а обрав Степанецьке.

- У мене родичі живуть у Степанецькому. Двоюрідний брат Руслан Шаріпов працює на підприємстві. Він і порадив, коли я закінчив навчання в Маслівському технікумі, прийти сюди на роботу. Працюю перший рік. Село хороше, мені подобається. Ось тільки дівчат мало, - розповідає юнак. 

Є тут і династії. Так, головний агроном підприємства Володимир Мирошніченко каже, що з ним разом працює і його син Олександр - теж агрономом.

- Агроном - це не професія, а спосіб життя. Треба жити цим. У нас вся сім'я агрономів: дружина агроном за фахом, донька також здобуває цю професію. І практику проходила у "Степанецькому", - ділиться Володимир Мирошніченко.

Працівників у СТОВ "АК Степанецьке" забезпечують триразовим харчуванням. Ось уже 12 років усіх щодня годують два кухарі - Галина Нікіфорова і Наталія Годун, що проживають у Степанецькому.

- Скільки Бабич, стільки й ми, - жартують кухарі. - Частуємо працівників традиційними стравами - суп, борщ, м'ясо, картопля, каші. Для цього СТОВ "АК "Степанецьке" тримає невелике господарство - свиней та овець. Також минулого року уперше власноруч ми вирощували овочі. Тож у нас усе із власної грядки. Навіть на зиму запаслися, наквасили.

- Уже шість років працюю тут. Мені подобається. Умови хороші, дім - через дорогу. Навіщо покидати рідне село, якщо робота є? Ба, більше, односельчани, які раніше виїздили, почали вертатися. Село оживає. Ще кілька років тому тільки бабусі ходили вулицями, а тепер молоді мами з візочками своїх дітей прогулюють, - каже 24-річна бухгалтер СТОВ "АК "Степанецьке" Людмила Гайда.

Хочу, щоб селяни пишалися тим, що живуть у Степанецькому

Микола Бабич надає велику увагу соціальному розвитку Степанецького. Так, за останні роки селище на околиці району змінилося до невпізнання. Відремонтовано будинок культури, побудовано сучасний магазин і кафе, облаштовано вуличне освітлення… Все - за кошти СТОВ "АК "Степанецьке".

Спортивне минуле Миколи Васильовича також дає про себе знати (перша його освіта - тренер із спортивної боротьби). Тож, навіть займаючись сільським господарством, керівник продовжує дбати про здоров'я та спортивний стиль життя. А тому він завжди енергійний, підтягнутий. До спорту Микола Бабич долучає й своїх працівників та селян Степанецького. Так, у 2012 році побудував у селі стадіон, від-криття якого стало справжньою сенсацією для району.

- Були як прихильники цієї ідеї, так і опоненти. Однак наразі щодня, коли проїжджаю повз стадіон, бачу, що близько 30 дітей та молоді грають у футбол, волейбол, баскетбол, тренуються на турніках... Навіть мами з дітками прогулюються. Значить, моя робота дає результат, - пояснює М.Бабич.

Дбає Микола Бабич і про духовність жителів Степанецького, будуючи золотоверху церкву.

- Я мріяв побудувати тут церкву щойно почав працювати в Степанецькому. Мою ініціативу озвучив і співвласник СТОВ "АК "Степанецьке" Сергій Піддубняк. Він щиро полюбив Степанецьке. Перевіз сюди з Вінницької області своїх батьків, сестру… Наразі ремонт триває. Потрібно завершити оздоблювальні роботи всередині будівлі, зробити під'їзди, облагородити територію. За планами, в цьому році ми церкву відкриємо, - розповідає Микола Васильович. 

Підкорюючи одні вершини, амбітний керівник одразу бачить інші. Планів на майбутнє у Миколи Бабича чимало - хоче облаштувати парк відпочинку в центрі селища, зробити дитячий майданчик на стадіоні, відкрити філію "Нової пошти"… Таким чином невеличке селище на околиці району поступово стає потужним і привабливим населеним пунктом.

- Головне, щоб люди не соромилися того, що живуть у селі. Хочу, щоб вони пишалися Степанецьким, і всі в світі знали, що є таке селище, - зізнається Микола Бабич.

Катерина ПРУДКА