КАНІВ У ЖАЛОБІ >>>>>

Як повідомив «Дніпровій Зірці» старший офіцер відділу військового обліку та бронювання сержантів і солдатів Канівського військкомату Сергій Гайдук, у ніч з 10 на 11 січня 2015 року, заступивши на чергування на блок-пост поблизу м. Горлівка Донецької області, 30-річний канівець Андрій Петрушенко разом із своїми бойовими побратимами потрапив під ворожий мінометний обстріл, внаслідок якого отримав смертельне поранення й загинув на місці. Андрій був мобілізований до Збройних Сил України 14 серпня 2014 року.

- Пам'ятаю Андрія по школі. З 5 по 11 клас я викладала в його класі українську мову та літературу. Він був дуже скромним, спокійним, тихим, абсолютно позитивним учнем. Однокласники любили Андрія, з усіма він мав приязні стосунки. Не можу пригадати жодного конфлікту за його участю. Пам'ятаю його завжди в доброму настрої, з приязною посмішкою. Після випуску зустрічала його в місті, завжди вітався, цікавився справами. Війна забрала одного з найкращих наших учнів, чудового сина, турботливого батька.

Алла Василівна ШИШМАН, вчитель  Канівської ЗОШ №4

- Я знала Андрія з дитинства. Ходили до одного дитячого садочка, разом вчилися до 5-го класу. Андрій був дуже дружнім, привітним, з ним дружив увесь клас. Пам'ятаю, що після навчання він добровільно пішов служити до армії, в той час як багато хто намагався цього уникнути. Цей вчинок був оцінений серед колишніх однокласників, його стали поважати ще більше. Він рано одружився, у нього народився син, якого Андрій дуже любив. Щиро співчуваю близьким Андрія, його батькам, синові Дмитру. Те, що Андрій тепер не з нами, - велика втрата для усіх нас.

Марина МАЯК, колишня однокласниця

- Андрій був найдобрішим хлопцем у нашому класі. Я пам'ятаю його веселим і привітним. Він ніколи не робив нікому нічого злого. Після школи здавалося, що Андрій поспішає жити, він першим з класу одружився, у нього народився син Дмитрик, якого він дуже любив. Останній раз я бачила його на День Канева разом із сином, наступного дня він мав відбути в зону АТО. Світла пам'ять про Андрія завжди житиме в моєму серці.

Ксенія СИРОВАТСЬКА, колишня однокласниця

- Андрій мав БАГАТО планів. Пам'ятаю, як після навчання він пішов служити до армії, яким зібраним повернувся звідти. Він  рано одружився, у нього народився син, якому він приділяв дуже багато уваги. Часто зустрічав його, коли він гуляв з дитиною, він дуже любив сина. Коли бачив Андрія востаннє, декілька місяців тому, він був разом із Дмитриком. Андрій був надзвичайно добрим, це людина, яка випромінювала виключно позитив. Мені не вистачатиме його. Він був кращим із нас.

Олександр ПІВЕНЬ, колишній однокласник

- Ми дружили з Андрієм із 5 класу. Здається, що він був наділений тільки позитивними якостями - добрий, веселий, цілковито позитивний. Він мав невеликий зріст, але був справжнім чоловіком і великою людиною.  Пам'ятаю, як  приїздили до нього на присягу в армію в м. Шепетівка. Він тримався мужньо, намагався не видавати внутрішнього хвилювання. Після армії в Андрія народився син Дмитро, я став його хрещеним батьком і кумом Андрієві. Він був справжнім оптимістом, планував ще багато чого зробити в житті, та на жаль, не судилося.

Максим КУЦЕНКО, колишній однокласник, друг

Пам'яті Андрія ПЕТРУШЕНКА

Сумна звістка облетіла Канівщину - на тридцять першому році життя загинув в зоні проведення АТО, виконуючи свій громадянський обов'язок, молодший сержант ПЕТРУШЕНКО АНДРІЙ СЕРГІЙОВИЧ.

Коротке життя надала Андрію доля... Багато його планів залишилися нездійсненими. Народився Андрій 9 грудня 1984 року в Каневі. Із 1991 по 2002 рік навчався в Канівській ЗОШ №4. Із 2002 по 2003 рік навчався в Канівському ПТУ №23. З квітня 2003 року проходив службу в Збройних Силах України. Був звільнений у запас 27.09.2004 року. Навчався у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту. До мобілізації працював на ПрАТ "Миронівська птахофабрика", користувався авторитетом серед колег по роботі та друзів. Був призваний Канівським військовим комісаріатом 14 серпня 2014 року згідно з Указом Президента України від 21.07.2014 р. № 607 "Про часткову мобілізацію".

У ніч з 10 на 11 січня 2015 під час чергування на блок-посту в районі м.Горлівка Донецької області під час мінометного обстрілу Андрій отримав смертельне поранення. Війна забрала батька в семирічної дитини, а в батьків - люблячого сина. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Андрія Петрушенка. Герої не вмирають! Ми пам'ятатимемо про них завжди.

 Ренькас І.О., Дурицький А.А., Шелест Д.Є., Орел В.М., Міщенко С.В., Агейкіна С.В., Коломієць В.В., Спіжовий В.М., Сахно А.П., Майстренко М.Г.,  Матінова Н.А., Святелик В.І.,Скорина О.І.

Співчуття від однокласників

Колишні однокласники глибоко сумують і висловлюють щирі співчуття родині загиблого героя Андрія ПЕТРУШЕНКА. Пам'ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. 

____________________________________________

Матеріали підготувала Марія ГЛАМАЗДІНА,

фото з архіву родини Петрушенків