|
Про що мріють павлівські школярі та що вони роблять для досягнення своєї мети? | Автор: | № від 18 червня 2015 року |
КАНІВСЬКІ МОЛОДІЖНІ ДІАЛОГИ >>>>>
12 червня Канівські Молодіжні Діалоги завітали до загальноосвітньої школи одного з найвіддаленіших населених пунктів району - села Павлівка. Тут ми провели чергове засідання нашого молодіжного дискусійного клубу. Оскільки в школярів вже розпочалися канікули й вони встигли перелаштуватися з навчання на відпочинок, для обговорення ми обрали тему просту й водночас дуже важливу. Ми запропонували павлівським школярам поговорити про їх мрії, адже мрія є в кожного, а надто в молодих людей, які вже за рік-два розпочнуть самостійне доросле життя
До мікрофона підходили:
Олександр Дяченко,
учень 8 класу;
Вадим Вадько,
учень 9 класу;
Владислава Дука,
учениця 8 класу;
Леся Левченко,
учениця 8 класу;
Олександр Помінчук,
учень 7 класу;
Вадим Лисий,
учень 8 класу;
Артем Венець,
учень 9 класу.
- Про що ви мріяли в дитинстві, коли тільки пішли до школи? Чи здійснилися ваші дитячі мрії? Хто допомагав вам втілювати їх у життя?
Олександр Дяченко:
- У дитинстві, коли мені було 7-8 років, я мріяв займатися рослинництвом. Мені подобалося спостерігати, як проростає насіння, як з'являються перші паростки, плоди. Батьки виділили мені невеличку ділянку на городі, на якій я сам садив і доглядав за рослинами: поливав, підживлював, сапав, збирав врожай. Я вирощував картоплю, соняшники, кукурудзу, помідори, огірки. Іноді мені допомагали батьки. Можу сказати, що мрія мого дитинства здійснилася.
Владислава Дука:
- Коли мені було 8 років, я мріяла стати лікарем. Дитиною я любила "лікувати" своїх ляльок: давала їм ліки, перевязувала. Моя старша сестра Ольга в той час навчалася в медичному інституті, а наразі працює пластичним хірургом у одній із київських клінік. Тому й я мріяла бути такою як вона й лікувати людей.
Леся Левченко:
- Я мріяла стати вчителькою початкових класів. У той час я навчалася в початковій школі, мені подобалася моя перша вчителька Світлана Василівна Стороженко. Вона була дуже доброю, вміла знайти підхід до різних дітей. Завдяки їй я навчилася красиво писати й опанувала інші знання. Вона була для мене взірцем, тому мені хотілося бути схожою на неї і в майбутньому стати вчителем.
Олександр Помінчук:
- Я мріяв стати професійним футболістом. Мені подобається цей вид спорту, я не пропускав трансляції жодного матчу. В мене навіть з’явилася улюблена футбольна команда - "Дніпро" з міста Дніпропетровськ. Мені й самому дуже хотілося грати, але старші хлопці не хотіли брати мене в свою команду, бо я був малим. Пізніше мене стали брати воротарем. Поступово я вчився й зараз мені вдається грати гідно й забивати голи.
Вадим Лисий:
- У 7-8 років я мріяв стати поліцейським і затримувати порушників закону. В той час мені дуже подобались серіали про міліцію та комедія "Поліцейська академія".
Артем Венець:
- Із 12 років я мріяв стати професійним гравцем у настільний теніс. Я тренувався, грав у теніс у школі щодня по 10-15 партій, аж поки не став найсильнішим гравцем у школі. Моя дитяча мрія здійснилася, але замість неї з'явилася інша…
Вадим Вадько:
- Коли мені було 8 років, я мріяв стати автомобільним гонщиком. Мені подобалися швидкісні автомобілі, а мій брат грав у перегони на комп'ютері. Коли я теж захопився цією грою, ми з братом придбали спеціальне сенсорне кермо для комп'ютерних ігор.
- Як змінилися ваші дитячі мрії із часом? Про які професії ви мрієте зараз?
Олександр Дяченко:
- Моя дитяча мрія трансформувалася в дорослу - тепер я мрію стати агрономом. "Дослідну" ділянку, яку мені наділили батьки кілька років тому, я й досі обробляю. Для того, щоб вивчитись на агронома, мені потрібні добрі знання з біології, хімії, математики. Усі ці предмети мені подобаються. Крім того, для втілення мрії мені знадобиться впевненість у власних силах, цілеспрямованість, працездатність. Мій вибір схвалює мама, а от батько сумнівається, чи правильно я обрав професію. До речі, він працює механізатором і не з чуток знає, що хліборобська праця хоч і почесна, але доволі важка. Тато хоче, щоб я став програмістом.
Вадим Вадько:
- Моя дитяча мрія залишилась у минулому. Замість неї з'явилася інша - я теж мрію стати програмістом. Мій старший брат навчається в Ржищеві й уже підшукав для мене навчальний заклад, у який я спробую вступити цього літа. Я маю непогані оцінки з математики, думаю, що ці знання мені знадобляться для того, щоб опанувати професію.
Владислава Дука:
- Якщо в дитинстві я точно знала, що хочу стати лікарем, то тепер у мене з'явилися сумніви. Я стою перед вибором - стати лікарем чи юристом. Я ще маю час для того, щоб визначитись остаточно. Мої батьки дають мені можливість обрати майбутню професію самостійно, єдине, що вони мені радять, - обрати ту спеціальність, яка більше до вподоби.
Леся Левченко:
- У мене з часом з'явилося декілька варіантів майбутньої професії. Я обираю між професіями вчителя початкових класів, кухаря-кондитера або провідника на залізниці. Мені подобається готувати різноманітні страви і пригощати ними рідних. Найсмачніше в мене виходить оселедець під шубою. А в професії залізничника мене приваблює можливість подорожувати. Але остаточний вибір я ще не зробила, маю для цього ще цілий рік.
Олександр Помінчук:
- Моя дитяча мрія не змінилася - я хочу справді стати професійним футболістом. У цьому році в мене є можливість пограти за молодіжну команду в місті Корсунь-Шевченківський, куди мене запросив мій старший друг і футболіст Сергій. Я думаю, що це допоможе мені остаточно визначитись із тим, чи варто мені пов'язувати своє життя із спортом. Мій батько ще в часи студентства грав у футбол і травмувався, тому тепер він сумнівається, чи варто мені займатися футболом професійно, адже це один із найбільш травмонебезпечних видів спорту.
Вадим Лисий:
- Мою дитячу мрію - стати поліцейським замінила інша - я хочу стати або машиністом електровоза й пов'язати своє життя із залізницею, як мій рідний дядько, або відеооператором і працювати на телебаченні, як мій інший родич, який працює на одному з популярних українських каналів.
Артем Венець:
- Я маю гарні знання з хімії, мені подобається цей предмет, тому я вирішив стати фармацевтом. Обрати цю професію мені порадили мої батьки. Мені здається, що виготовляти ліки дуже цікаво, тому я прислухався до порад і вирішив вступати до Черкаського медичного коледжу.
- Що ви очікуєте від вашої майбутньої професії? Яку користь вона принесе іншим людям і вам особисто?
Олександр Дяченко:
- Для мене особисто професія агронома дасть можливість займатися улюбленою справою - вирощувати різноманітні культури, підвищувати їх врожайність і просто спостерігати, як із зерня, яке ти вкинув у грунт, виростає ціла рослина й дає врожай. Крім того, я хочу розробляти такі методи вирощування, при яких буде використовуватись менше хімії й більше органіки, адже врешті-решт зерно, яке вирощується на полі, потрапляє на стіл у вигляді хліба й інших продуктів. Крім того, ми повинні думати про чистоту довкілля й максимально зменшувати негативний вплив на нього від виробничої діяльності людини.
Вадим Вадько:
- Професія програміста принесе мені, крім задоволення, добрий заробіток, а іншим людям - продукт, вироблений мною, у вигляді програм, які допомагатимуть багатьом у роботі.
Владислава Дука:
- Якщо я стану лікарем, моїм завданням буде лікувати людей, позбавляти їх болю, продовжувати життя й навіть рятувати. Юристи теж допомагають людям, захищаючи їхні права, адже для того, щоб розбиратися в безлічі законів, потрібно бути добрим і знаючим спеціалістом. Для себе від майбутньої професії я сподіваюсь отримати задоволення від результатів своєї праці і матеріальний достаток.
Леся Левченко:
- Я думаю, що професія, яку я оберу, у першу чергу, повинна подобатись мені, тоді робота завжди буде в радість і приноситиме позитив не тільки мені, а й оточуючим.
Олександр Помінчук:
- Я хотів би стати відомим, аби люди, які вболіватимуть за команду, в якій я гратиму в майбутньому, впізнавали мене. Крім того, професійні футболісти непогано заробляють і мають можливість подорожувати із командою по всьому світу. Хотів би, щоб моя гра приносила радість вболівальникам, дарувала позитивні емоції.
Вадим Лисий:
- Перш за все, робота повинна приносити задоволення й матеріальні блага, тоді результат приноситиме радість не тільки мені а й оточуючим, незалежно від того, яку професію ти обереш.
Артем Венець:
- Провізор - це той, хто виготовляє ліки, які потрібні багатьом людям. Отже професія, яку я обрав, корисна для інших. Мені ж, сподіваюся, вона принесе матеріальний достаток і задоволення від усвідомлення того, скільком людям полегшить життя продукт моєї праці.
Діалоги провели Марія ГЛАМАЗДІНА, Євген БРУСЛІНОВСЬКИЙ |
|