ГОСТРИЙ СИГНАЛ >>>>>

Минулого тижня в Каневі безпритульні собаки напали на літню жінку - 76-річну канівчанку Галину Іванівну Чухно. Сталося це 18 листопада на вулиці Героїв Дніпра неподалік магазину "Диво"

- Я йшла з боку магазину "Господарка" до магазину "Диво" й проходила повз двох великих собак, які живуть у дворі  багатоквартирного будинку, - розповідає Галина Іванівна. - Неподалік загрібала листя жінка, яка, вочевидь, підгодовує цих тварин. Із невідомої причини обидва пси кинулися на мене, один підстрибнув ззаду й поклав передні лапи мені на плечі, а другий вкусив за праву ногу. Жінка, яка прибирала подвір'я, відігнала собак. Я побачила, що із рани на правій нозі фонтаном ллється кров. Притиснувши рану рукою, я намагалася спинити кровотечу. Хтось із перехожих викликав швидку допомогу, - говорить жінка.

За кілька хвилин до Галини Іванівни підійшла дівчина-волонтерка Тетяна Демченко, яка запропонувала свою допомогу. Коли Тетяна зрозуміла, що спинити кров за допомогою серветок і носовичків не вдасться, побігла до найближчої аптеки, аби придбати бинт. А коли повернулася, побачила, що допомогу постраждалій жінці вже надають медики швидкої допомоги, які прибули за викликом. Вони оглянули рану, наклали по-в'язку й відвезли Галину Іванів-ну в лікарню до травматолога.

Галина Іванівна стверджує, що ні медпрацівники швидкої допомоги, ні лікар-травматолог, який її оглядав, не промили й не обробили рану від укусу собаки, а тільки наклали пов'язку. За словами Галини Іванівни,  лікар-травматолог виписав їй ліки й порадив слідкувати за собакою, що її покусав, аби дізнатися, чи не хворіє тварина на сказ, і за-просив прийти на перев'язку через два дні.

Після прийому травматолога жінка направилася до диспетчера швидкої допомоги, аби попросити, щоб її відвезли додому. Диспетчер порадила Галині Іванівні почекати на лавці біля лікарні, поки якась із бригад швидкої допомоги поїде на виклик, і якщо їм буде по дорозі, вони підвезуть її додому. Галина Іванівна вийшла з лікарні на вулицю й знепритомніла. На допомогу їй прийшли дві незнайомі жінки, які виходили з лікарні. Вони взяли Галину Іванівну попід руки, аби вона не впала. Коли через декілька хвилин вона прийшла до тями, жінки провели її до зупинки автобуса. Дорогою додому Галина Іванівна зайшла в приміщення кінотеатру до волонтерського центру, де їй допомогли написати звернення до Канівського міського голови Ігоря Ренькаса з проханням надати допомогу в лікуванні й звернути увагу на проблему безпритульних тварин.

- Коли я прийшла додому, то зняла пов'язку й помила рану господарчим милом, обробила перекисом водню, промила горілкою і наклала нову пов'язку,  - каже Галина Іванівна. - Я й досі дивуюся, чому цього мені не зробили в лікарні. Тільки уявіть, що могло бути, якби я проходила із непромитою раною два дні до призначеної лікарем перев'язки, - бідкається постраждала.

Ми звернулися до завідуючого Канівською підстанцією швидкої медичної допомоги Костянтина Глушка, аби він прокоментував цю ситуацію. Він розповів, що згідно з інструкцією, рани від укусів обробляються розчином господарчого мила, й оскільки зробити це на вулиці було неможливо, працівники швидкої допомоги наклали кровоспиняючу пов'язку й відвезли постраждалу до травматолога, який мав провести усі інші необхідні маніпуляції.

Лікар-травматолог Канівської ЦРЛ Андрій Буянський стверджує, що Галині Іванівні була надана необхідна допомога - медсестра обробила рану двадцятивідсотковим розчином господарчого мила та спиртом, наклала спиртову пов'язку із додаванням хлоргексидину. Хворій були призначені антибіотики і знеболююче. Оскільки ліки проти сказу мають сильну побічну дію, що може зашкодити здоров'ю пацієнта, Галині Іванівні було рекомендовано в разі можливості спостерігати за твариною, яка її вкусила, протягом 10 діб, аби виявити (або навпаки - спростувати) в собаки ознаки захворювання на сказ.

Проблема бродячих собак у Каневі - одна й най- гостріших і найболючіших проблем міста. Статистика стверджує: до Канівської центральної районної лікарні з приводу укусів собак у 2014 році звернулися 122 особи, з них 28 дітей, станом на 23 листопада 2015 року - 63 особи, з них 14 - діти. Кількість собак і котів, що не мають господарів і живуть просто на вулиці, біля під'їздів, магазинів і установ, невпинно зростає. Місцева влада безсила проти бродячих тварин, адже контролювати їх кількість радикальними засобами (знищувати), як це робилося ще 5 років тому, забороняє закон. У вересні цього року на прес-конференції міського голови, одним із питань якої була проблема безпритульних тварин, І. Ренькас  повідомив, що між міською радою та громадською організацією, що займається захистом тварин, підписано угоду про співпрацю, в рамках якої за кошти громадської організації у 2016 році буде проведено стерилізацію групи бродячих собак. Інші методи, як то - створення притулку для тварин, де б безпритульну звірину лікували, робили щеплення проти сказу й стерилізували, місцевому бюджету не по кишені.

-  Утримувати притулок для собак у той час, коли в бюджеті не вистачає коштів на повноцін-не харчування дітей у школах та дитсадках, неможливо, - говорить заступник міського голови Наталія Матінова.

Так, харчування дітей - питання надважливе. Але ж їх безпечне перебування в місті - питання, яке також заслуговує на увагу. Адже влада має турбуватися не тільки про харчування дітей, а й про їхню безпеку. Чи може вважатися безпечним для дітей і дорослих місто, де ніхто не контролює кількість бродячих тварин, де собаки розмножуються й безкарно нападають на людей?

Марія ГЛАМАЗДІНА