ІНТЕРВ'Ю >>>>>

Сергій Дубенець - особа, відома в Каневі й Канівському районі. За останні шість років він встиг попрацювати керуючим справами Ка-нівської міськради, реалізувати себе як управлінець у господарській галузі, набути досвіду роботи в органах державної влади на посаді голови Канівської райдержадміністрації. Нещодавно Сергій Дубенець очолив окружну організацію партії "Відродження". Погодьтеся, біографія молодого політика досить насичена. Як йому вдається триматися на гребені політичного життя Канівщини та які цілі він ставить перед собою в майбутньому, розпитали в Сергія Дубенця журналісти "Дніпрової Зірки".

- Скільки вам років?

- Мені 32 роки.

- Як на ваш вік, то вам вдалося вже чимало. Маєте за спиною досвід у банківській сфері, працювали керуючим справами міськради, головою  райдержадміністрації. Ви ставили перед собою такі цілі, чи все відбувалося спонтанно?

- Я в долю не вірю. Впевнений: все, чого досягаєш, є результатом наполегливої праці. Відтак, хто працює біль-ше, ніж інші, той і досягає більшого. Я ставлю перед собою недосяжні цілі й таким чином досягаю максимуму.

- Яким чином формувався політик Сергій Дубенець? Хто був вашим учителем, наставником?

- Я взяв із кожної сфери життя потроху. Мене вчили і родина, і вулиця, і батьки. Втім, батьки не занадто мене опікали. Будучи студентом, я працював, самостійно заробляв на життя. До речі, студентом я став у 16 років, був наймолодшим у групі. У 2000 році я закінчив школу. Батько порадив здобути юридичну осві-ту. Тож я вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ, де одночасно вчився на двох відділеннях - економічному та юридичному. Закінчивши навчання й отримавши одразу два дипломи, я повернувся до Канева, обдивився навколо. Попереду мене чекала армія, до осіннього призову до війська залишалося чотири місяці. Аби не витрачати час даремно, я вирішив піти на роботу на сирзавод. Працював звичайним водієм навантажувача. А потім протягом року служив у прикордонних військах в Оршанці поблизу Черкас.

Повернувшись із армії, пішов працювати до банку. В Канівському відділенні банку "Райффайзен Банк Аваль" я трудився три з половиною року, пройшовши усі щаблі - від звичайного спеціаліста до головного експерта. У той період я зрозумів, що на цьому робочому місці досяг максимуму. Мені було 26 років. Хотілося чогось нового, хотілося рухатися вперед.

Це був 2010 рік, у Каневі розпочиналась виборча компанія. Мені запропонували стати довіреною особою Віктора Ніколенка, який балотувався на посаду міського голови. І хоча політика була для мене абсолютно новою й незнайомою сферою, я погодився. Як відомо, Віктор Ніколенко переміг і став міським головою. Мені він запропонував обійняти посаду керуючого справами міськради.

У свого тодішнього шефа я навчився вимагати неможливого, у першу чергу, від себе. Ніколенко - дуже сильний господарник, багато його ідей, у втілення яких не вірили навіть члени команди, були ним реалізовані. Серед них - Ярмаркова площа, будів-ництво якої було розпочато попри відсутність коштів у бюджеті й спротив підприємців. У міськраді, окрім своїх прямих обов'язків управління апаратом, я курував чотири комунальні підприємства міста. Разом із Д. Шайдаровим розпочав  модернізувати КП "Місто". Тоді ми придбали нову техніку - трактора, пікапа, вантажного МАЗа.

Коли Віктор Ніколенко подав у відставку, я, як член його команди також звільнився з посади в міськраді. Це було для мене справою принципу.

Після звільнення на декілька місяців занурився у родинні справи, багато часу проводив із маленькою донечкою. Підтримувала мене й дружина Наталя. Цікаво, що протягом трьох місяців після мого звільнення мій мобільний телефон мовчав - люди, яких я вважав членами команди, жодного разу не зателефонували мені й не поцікавились, як у мене справи, чим я займаюсь. Було прикро. Але все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Я мусив взяти себе в руки й вийти з депресії. Дістав свого робочого блокнота, став телефонувати знайомим, людям із якими працював. І не даремно.

Колишній нардеп Богдан Губський запропонував мені роботу - очолити підприємство ПрАТ "Канів-риба". Господарство на той час не працювало, мало борги по заробітній платі, податках. Я погодився, бо знову ж таки, це було щось нове. За декілька місяців мені вдалося навести на підприємстві порядок, виплатити заборговану зарплату, погасити інші борги. Одним словом, я поставив "Канів-рибу", як кажуть, на колеса, що, зрештою, і було моїм завданням. Впорядковане підприємство невдовзі було продане.

Потім я отримав одразу дві пропозиції. Перша - очолити велике нафтопереробне підприємство. Друга - взяти участь у конкурсі на посаду голови Канів-ської райдержадміністрації. На другу пропозицію я пристав із цікавості, хотів випробувати себе - чи зможу я пройти всю процедуру, численні перевірки, співбесіди? На співбесіді в Адміністрації Президента я набрав найбільшу серед 56 конкурсантів кількість балів із тестування.

Після призначення на посаду голови Канівської райдержадміністрації мене чекали неабиякі труднощі. Перша - повна відсутність у бюджеті коштів на поточні витрати, заборгованість за електроенергію, опалення. Не були проведені тендери на закупівлю пального для шкіль-них автобусів, через що навчальний процес був призупинений на три дні - не було чим за-правити автобуси, аби довезти дітей до школи. Плюс шалений тиск представників ГО «Майдан» та деяких політичних сил, які не сприйняли мого призначення.

- Що вам вдалося на цій посаді?

- Перше, що вдалося, - налагодити співпрацю між сільськими головами й адміністрацією району. Тут мені допоміг мій досвід роботи в міськраді - сільські й міські ради працюють за схожими правилами. Я не втручався в роботу сільрад, не питав, куди вони витрачають кошти з сільських бюджетів, не рекомендував підрядних органі-зацій для проведення ремонтів. Я знав, із якими труднощами щодня зіштовхуються очільники сільських громад, тому мені хотілося підтримати їх, допомогти, порадити. У той же час я був категорично налаштований проти приховування реального стану речей з боку сільських голів, оскільки це не дає змоги об'єктивно оцінити ситуацію в тому чи іншому селі й у районі в цілому.

Друге моє досягнення - налагоджений діалог між бізнесом та органами місцевого самоврядування. Мені вдалося пояснити керівникам великих підпри-ємств Канівщини, що для того, аби до них у селі ставились добре, вони повинні робити людям добро, допомагати  сільським громадам вирішувати нагальні проблеми.

Третє - я зумів відстояти освіту в Канівському районі та не допустив закриття жодної школи в селах району.

- Нинішня ваша посада - голова окружної організації партії "Відродження" - це ваша кінцева мета чи крок до наступної?

- Ця посада - мій перший крок у велику політику. Чому саме ця партія? Усі партії по суті однакові, усі декларують, що хочуть добра простим людям. У мене були пропозиції від різних парторганізацій. Керівництво "Відродження" запропонувало мені повну свободу дій в окрузі. Не існує якогось циркуляру про те, що саме і як я маю робити. Натомість, я сам можу пропонувати керівникам партії, у тому числі, й депутатам від "Відродження" у Верховній Раді, що потрібно зробити в окрузі, які зміни в які законодавчі акти слід внес-ти.

На співбесіді з керівництвом партії "Відродження" мені задавали багато запитань, у тому числі, провокативних. Цікавились моїм баченням розвитку територій, що входять у 197-й округ. Вислухавши мої пропозиції, партійці зацікавились моїм досвідом у самоврядуванні, органах державної влади, відмітили мій вік і заявили, що готові дати мені можливість застосувати мої ідеї на практиці.

- У кожного політичного лідера повинна бути команда. Чи є така у вас?

- Наразі я формую команду. У нас вже є свій актив, ми почали заявляти про себе. Для мене немає різниці, в якій партії людина була до приходу в мою команду, якщо я бачу, що вона ефективно працює і може бути корисною для спільної справи.

- Чи є у вас план дій?

- Звичайно. Найближчим часом у Каневі ми проведемо обласний форум на тему децентралізації. На нього запросимо народних депутатів, і не тільки від "Відродження", а й інших, а також громадські організації, сільських голів і всіх, кому цікава ця тема. Мета форуму - довести до вищих ешелонів влади те, що закон про добровільне об'єднання громад має масу прогалин. Через недосконалість закону люди, які реалізовують його виконання, щодня зіштовхуються із труднощами. У них виникає безліч запитань, відповіді на які ніхто не дає. Через фінансову неспроможність одні громади мусять об'єднуватись із заможнішими громадами, що фактично призведе до того, що заможніші громади підніматимуться і розвиватимуться, а бідніші поступово занепадатимуть. У нас є своє бачення, як можна допомогти громадам, і його ми озвучимо на форумі.

- Чи вважаєте ви, що ваш досвід потрібен у законодавчий владі, у Верховній Раді?

- Поганий той солдат, який не хоче стати генералом. Але все поступово. Наше першочергове завдання - створити й привести спершу в органи місцевого самоврядування ефективну команду однодумців, яка здатна розвивати наш регіон. Моя роль у цьому процесі полягає в об’єднанні на перший погляд різних за фахом, але однакових за метою людей. Людей, які можуть змінюватись і хочуть змінювати. Тому про мою участь у виборах до Верховної Ради поки що не йдеться.

- "Колишні", як правило, не критикують чинну владу, віддаючи перевагу позиції залишатися в тіні. Вас знають як людину молоду й амбіційну. У зв'язку із цим, які кроки місцевої влади ви схвалюєте, а до яких ставитесь критично?

- Я міг би критикувати місцеву владу, міського голову в інших умовах. Але я не буду цього робити. Я знаю, що Ігорю Олександровичу наразі не просто. Нинішня політична ситуація в міськ-раді, відсутність першого заступника, необхідність у зв'язку із цим самостійно контролювати чи не всі галузі та сфери життя міста - важка ноша. Тож критикувати людину, яка несе її на своїх плечах, на мій погляд, не зовсім коректно.

Щодо районної влади, то молодій команді можу порадити лише одне - вчитися, прислухатися до думки людей. Виконуючи вказівки, що надходять зверху, варто замислитися над тим, як ваше рішення вплине на життя простих людей.

- Якими є ваші прогнози на 2017 рік щодо міста й району?

- У 2017 році нас чекає активна робота у напрямку об'єднання громад. Якщо до Канева приєднається одне або декілька сіл, міський бюджет отримає додаткове навантаження. Це означає, що ми вже не зможемо активно асфальтувати лише міські вулиці, потрібно буде частину коштів спрямовувати на розвиток інфраструктури приєднаних сіл. Остаточно громади визначаться із об'єднанням ближче до жовтня наступного року. Тоді має відбутися повне перезавантаження влади. А ще додому невдовзі повернуться демобілізовані солдати шостої хвилі призову. І ми повинні будемо вирішувати питання виділення землі для наших захисників, працевлаштовувати колишніх воїнів, вирішувати інші їхні проблеми. Роботи вистачить усім. І мені в тому числі. 

Інтерв'ю взяли Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ, Марія ГЛАМАЗДІНА