ПРАЦЕЮ ЗВЕЛИЧЕНІ >>>>>

16 січня відзначатиме свій ювілей канівчанка Галина Миколаївна Заболотна - чудова жінка з великим життєвим досвідом і багатою душею.

Після закінчення Канівського училища культури і мистецтв Галина Миколаївна пішла працювати в музей народного декоративного мистецтва, обіймала посаду завідуючої фондами. Директором музею на той час був Василь Коваленко - великий ентузіаст музейної справи, хранитель історії і духовності, заслужений працівник культури. Він був прекрасним учителем і наставником. У цей час Галина Миколаївна навчалася в Київському інституті культури. Під керівництвом Василя Олександровича Галина Миколаївна працювала більше 11 років.

Тоді музей розташовувався в Успенському соборі - пам'ятці архітектури XII століття.  Звісно, відкриттю музею передували ремонт приміщення, збір експонатів, створення експозиції - усе це забирало багато часу, сил і енергії. І ось, нарешті, 23 квітня 1972 року відбулося відкриття. Це була пам'ятна і значуща подія в житті міста. Експозиція вразила присутніх смаком, довершеністю, гармонійно вписалася в архітектуру культової споруди.

Згодом музей став відомий усій Україні та за її межами. Тисячі туристів з різних куточків землі знайомилися з народним декоративним мистецтвом українського народу. В музеї проводили семінари, цікаві вечори та зустрічі з народними майстрами. У фондах трудилися художники. Кожного дня з ранку і до пізнього вечора Галина Миколаївна працювала з людьми.

Коли Василя Коваленка не стало, Галину Заболотну призначили директором музею. Всю відповідальність за музейну роботу жінка взяла на себе. Галина Миколаївна організовувала твор-чі експедиції для поповнення фондів музею й навчання музейних пра-цівників. Так, музейники побували на Баранівському фарфоровому заводі, що на Житомирщині, Київському скляному заводі, Богуславській ткацькій фабриці, Добровели-чівській ткацькій фабриці, що на Кіровоградщині, в Українському домі в Києві, в с. Колодяжне Волинської обл. (на батьківщині Лесі Українки) та багатьох інших місцях.

Галина Миколаївна підтримувала творчі зв'язки з видатними людьми України -  М.Примаченко, М.Дерегусом, Л.Мітяєвою, І. Аполлоновим, І.Зарицьким, І.Гончаром, Д.Нарбутом та іншими митцями.

Вона пройшла довгий тернистий шлях, на якому були і радощі, і прикрості. Приміщення собору знову потребувало ремонту. Але Галина Миколаївна змогла вистояти. У неї було багато друзів, які підтримували її у важку хвилину.

Тривалий період Галина Миколаївна працювала головою профспілки працівників культури. Потім завідуючою міським відділом культури. А згодом - директором Костянецького будинку культури. Скільки вона підготувала й провела цікавих вечорів - не злічити.

Її працелюбству, наполегливості в досягненні поставленої мети можна позаздрити. Зараз Галина Миколаївна на заслуженому відпочинку. Вона прекрасна мама і тур-ботлива бабуся. Має двох доньок і двох онуків.

У день ювілею колектив науково-дослідного відділу "Народне декоративне мистецтво" Шевченківського національного заповідника бажає їй здоров'я й довгого щасливого віку під Божим і людським благословенням. Нехай доля дарує тільки при-ємні миті життя та допомагає втілити все задумане. 

Ніна БАСИСТА, 

старший науковий співробітник Шевченківського національного заповідника