П'ятниця, 29 березня 2024 року 13:13
   Четвер, 28 березня 2024 року
  № 2024.13
 

Головна

Поточний номер
٠ Перша шпальта
٠ Тиждень
٠ Подробиці
٠ Суспільство
٠ Добра скриня

Фоторепортаж
Канівські блоги
Top-NET
Радіо “Канів”
Книгарня

Фотоконкурс
٠ Новий
٠ Архів

Редакція
Реклама
Передплата
Контакти
Безкоштовні оголошення
Де відпочити в Каневі

  Архів номерів

 

Реєстрація



Як ви оцінюєте якість послуг, що їх надає Канівське комунальне підприємство «Управління водопровідно-каналізаційним господарством» у співвідношенні до встановлених ним тарифів?
Найвища оцінка - високі тарифи відповідають високій якості послуг.
Середня оцінка - якість послуг терпима, тарифи могли б бути нижчими.
Низька оцінка - якість послуг незадовільна, нові тарифи суттєво б'ють по кишенях простих людей.
Результати


Курсы валют на PROext

Хліборобського роду...
Автор: від 3 серпня 2017 року

ДОБРИДЕНЬ, ФЕРМЕРЕ! >>>>>

Майбутній першокласник шестирічний Денис Туз із Литвинця говорить, що мріє в майбутньому стати стати "комбайністом". Не зважаючи на юний вік, він уже робить кроки назустріч своїй мрії - разом із батьком Іваном Івановичем і дідом Іваном Дмитровичем, котрі працюють механізаторами у фермерському господарстві Василя Тертичного, із самого ранку в полі чекає, поки зійде роса й можна буде молотити пшеницю. Денис по-дорослому, як досвідчений агроном, підходить до ниви, зриває золотистого колоса, перетирає його в долонях, дмухає й уважно дивиться на зернята, що лишились у руці. "Цей хлопець - хліборобського роду", - говорить Василь Тертичний, спостерігаючи за Денисом.

Про людей і жнива

22 липня ц.р. "Дніпрова Зірка" завітала до фермерського господарства Василя Тертичного в гарячу пору - жнива. Увесь колектив господарства, за винятком бухгалтера, нині працює в полі. Завдання на день - зібрати пшеницю на двох полях загальною площею близько 30 гектарів. У полі поблизу Литвинця до роботи вже готовий комбайн американської фірми "Джон Дір", вантажівка, трактор "Джон Дір" із дискувальним плугом і трактор "Білорус", у причепі якого на поле привезли цистерни з пальним.

За кермом комбайна - один із найдосвідченіших комбайнерів Канівського району, котрий має більше 40 років стажу - Андрій Васильович Буханистий. Він запрошує мене проїхати з ним у комбайні.

У кабіні "Джон Діра" приємна прохолода - працює кондиціонер. Вбудований комп'ютер виводить на монітор показники зібраного зерна - його вологість, вагу, вираховує урожайність.

- На таких комбайнах приємно працювати, - розповідає Андрій Васильович. - Якби зараз ми були в "Ниві" - вже були б усі в пилюці.

Раніше Андрій Буханистий працював у радгоспі "Заповіт Леніна", потім - у СТОВ "Заповіт Шевченка". Зараз чоловік вже на пенсії, однак залишати улюблену роботу не хоче.

- Я вийшов на пенсію, бо через проблеми із здоров'ям мені вже важко ходити на роботу щодня. Однак зовсім покинути працювати не можу - люблю свою справу. Тому коли Василь Іванович Тертичний запропонував піти до нього комбайнером, я з радістю погодився, - розповідає Андрій Васильович.

Під жатку комбайна одна за одною накочуються хвилі з достиглих колосків пшениці. Комбайнер вправно й упевнено веде свій "корабель" по пшеничному морю. Бункер поступово заповнюється вже обмолоченим і провіяним зерном. На краю поля комбайнер вивантажує пшеницю до кузова ванта-жівки, я ж поспішаю звільнити місце в кабіні для Дениса Туза. Хлопчик швидко вибирається по містку й сідає поруч із Андрієм Буханистим.

- Усі мої працівники - висококласні спеціалісти, - розповідає Василь Тертичний. - Вони мої універсальні солдати - кожен із них може керувати і трактором, і вантажівкою, і комбайном і, в разі потреби, замінити один одного. Знаєте, що найважливіше і водночас найскладніше у фермерській справі? Знайти грамотних працівників. Мені в цьому сенсі пощастило - вдалося зібрати команду кращих із кращих. Ось, приміром, Іван Дмитрович Туз працює із сільськогосподарською технікою близько 40 років, має колосальний досвід роботи. Його син - Іван Туз уперше сів у кабіну трактора, коли був молодшим за свого сина Дениса. Батькова наука пішла на користь Іванові - кращого механізатора ніж він у Канівському райо-ні ви не знайдете. Мої слова підтвердить будь-хто, хто хоч раз бачив, як працює цей чоловік.

Крізь терни до зірок

Господарю фермерського господарства "Тертичного" Василеві Тертичному в цьому році виповниться 53 роки. Він народився у селі Хмільна, звідки родом його мати Лідія Григорівна. Вона працювала в Канівському районному споживчому товаристві. Батько Іван Гнатович був агрономом, працював у тодішній "Сільгосптехніці". Аби було зручніше добиратися до роботи, подружжя Тертичних із двома синами - Василем і Анатолієм перебралося до Литвинця. Тут Василь пішов до першого класу, а закінчивши литвинецьку восьмирічку, продовжив навчання у Канівській школі №1. Одразу після школи хлопець улаштувався на завод "Магніт", де працював фрезерувальником упродовж двох років. Потім була служба в армії - юнака направили до Німеччини, у військовій частині він був водієм. Повернувшись додому, Василь Тертичний пішов працювати водієм у "Сільгоспхімію", куди на той час пере-йшов працювати його батько. Пізніше молодий чоловік став працювати в колгоспі й затоваришував із Віктором Ніколенком (колишнім Канівським міським головою), який у той час працював у радгоспі в Литвинці. Саме Віктор Ніколенко, за словами Василя Тертичного, переконав його у необхідності здобути вищу освіту. Так, у 1986 році  Василь Тертичний  пішов на підготовчі курси до Білоцерківського аграрного інституту. Потім вступив на агрономічний факультет вузу і за п'ять років став вченим агрономом.

Під час навчання у Білій Церкві Василь познайомився із своєю майбутньою дружиною Людмилою. У 1989 році в молодого подружжя народилася донька Олена.

Після закінчення інституту Василь Тертичний п'ять років пропрацював у мехзагоні канівського "Райагрохіму". Потім деякий час жив із родиною в Білій Церкві, де займався підприємницькою діяльністю. Згодом почав фермерувати в Литвинці на 45 гектарах землі, від якої відмовився інший фермер.

- Якось у компанії друзів, більшість з яких успішні бізнесмени, зайшла розмова про те, що кількість населення планети постійно зростає, а це означає, що виробництво продуктів харчування невдовзі стане однією з найперспективніших галузей. Оскільки за освітою я агроном, вирішив присвятити себе тому, на що вчився - працювати на землі, вирощувати хліб, - розповідає Василь Тертичний. - Тим більше, що ця справа завжди була моєю улюбленою. 

Крок за кроком фермерське господарство Василя Тертичного росло й ставало на ноги, із кожним роком збільшувалась площа земель, купувалася складна сільськогосподарська техніка, напрацьовувалися власні технології вирощування різних культур.

- Зараз ми вирощуємо пшеницю, ячмінь, сою, кукурудзу і соняшник. Користуємось звичайною для нашого краю системою сівозміни - так званою п'ятипілкою. В роботі мені допомагають мої старі знайомі з аграрного університету в Білій Церкві, який я колись закін-чив. До них я можу звернутися у будь-який час, спитати поради щодо тої чи іншої проблеми, якщо вона була досі мені незнайома, - говорить Василь Тертичний.

Про хліб насущний

За розмовою час минав непомітно, наближався обід. Василь Іванович за-пропонував з'їздити із ним до Степанців за харчем для робітників. Дорогою розповідав про механізаторів, які працюють у нього в господарстві.

- Іван Туз  - батько чотирьох дітей. Він відповідальний і порядний чоловік. Так як і його батько Іван Дмитрович, він любить працювати на землі. Комбайнер Андрій Васильович Буханистий свого часу вчив мене комбайнерській справі, коли я проходив практику в колгоспі. Володимир Черниш - вправний водій, людина ініціативна й наполеглива. Я повністю довіряю своїм працівникам. Ми з ними трудимося злагоджено як команда, в якій кожен відповідає і за свою ділянку роботи, і за кінцевий результат.

У кафе в селі Степанці Василь Тертичний купує обід для працівників - борщ, гречану кашу з м'ясом, пиріжки й прохолодний лимонад. Вертаємося в поле, де за дві години вже зібрано близько 7 гектарів пшениці. Чоловіки зупиняють техніку, розстилають у затін-ку рядно й сідають обідати. Найбільше, здається, обід смакує майбутньому комбайнерові Денису, який попри спеку із задоволенням жнивує в полі із татом і дідусем.

Тимчасом Василь Іванович пропонує оглянути інші поля господарства. Усього команда Василя Тертичного обробляє211 газемлі:161 гау Литвинці та ще50 гау Козарівці. У Литвинці свої земельні паї віддали в оренду ФГ "Тертичного" близько 60 селян, у Козарівці - 50. Орендна плата за паї в минулому році складала 8% від оціночної вартості землі. У цьому році Василь Тертичний планує підвищити її до 10%, однак чи вдасться втілити задумане в життя, покаже цьогорічний урожай.

Оглянувши поля кукурудзи, сої, ячменю, прямуємо до фермерської комори, куди звозять збіжжя з поля.

- Коли ми придбали ці приміщення, тут були цілими лише дві стіни, - розповідає механізатор Володимир Черниш, який привіз із поля до комори на вантажівці щойно зібрану пшеницю.  - Відновлювали все власними силами - домуровували стіни, перекривали дах, встановлювали брами, асфальтували підлогу. Тепер одна частина комори служить зерносховищем, в іншій збе-рігається техніка.

Контори чи офісу в господарстві Тертичного немає.

- Мій офіс - моє авто, - говорить Василь Тертичний. - Ним добираюся на роботу, ним об'їжджаю поля, доставляю обіди хлопцям, на ньому їжджу до Канева і Черкас.

До речі, робочий день Василя Тертичного починається о 5-й ранку. Із самого досвітка він об'їжджає господарство на своєму "фольксвагені" - дивиться, у якому стані культури на полях, складає план роботи на день і роздає завдання працівникам.

Про добрі справи

Поруч із коморою знаходиться приміщення колишньої колгоспної ферми, яку свого часу придбав Василь Тертичний. Ферму орендує ветеринар Андрій Віхарєв із Литвинця. Він утримує близько 50 голів корів. Молоко реалізує населенню в Литвинці.

- Що я можу розказати про Василя Івановича? - говорить Андрій Віхарєв - Він дуже добра людина й гарний господар.

- Я не беру з Андрія грошей за оренду, - розповідає Василь Тертичний. - Нехай спочатку розбагатіє. Розвивати тваринництво в наш час дуже тяжко, бо сама галузь досить витратна, прибутки від неї не можуть бути більшими за 20%, а це зовсім небагато. Андрій займається цією справою, тому що дуже любить худобу, вміє із нею працювати, що в наш час зустрінеш рідко. Він чоловік цілеспрямований, порядний, працьовитий. Одружений, виховує двох дітей. Тому мені й хочеться допомагати й підтримувати його. Бо людина не сидить без діла, намагається робити те, від чого відмовляються навіть досвідчені фермери.

Ще один аспект життя Василя Тертичного - його діяльність як депутата Канівської райради. Він входить до фракції "Блоку Петра Порошенка". Разом із колегами по фракції відстоює інтереси своїх виборців - жителів Литвинця та інших сіл району, виступає на сесіях, порушує важливі питання. Має власне бачення щодо розвитку району.

Як розповіла Литвинецький сільський голова Ганна Погрібна, фермер Василь Тертичний - справжній господар у селі. Чи не щодня він буває в сільраді й запитує, чи не потрібна його допомога.

- Узимку Василь Тертичний розчищає в селі дороги від снігу, для чого придбав спеціальну техніку, - говорить Ганна Погрібна. - Від центральних до найменших вуличок і провулків Литвинця завдяки йому взимку не знають, що таке снігові перемети. Із самого ранку Василь Іванович об'їде свої поля, ферми, усе село й знає, що де робиться. Без нього в селі не відбувається нічого - ні суботник, ні свято.

Минулого року за ініціативи Василя Тертичного було оновлено вхід до  Литвинецької школи - встановлено пластикові вікна і двері. Для цього Василь Тертичний виділив 50 тис. грн.

У цьому році, за словами Ганни Погрібної, Василь Тертичний спрямував кошти із свого депутатського фонду на буріння нових свердловин для сільського водогону та придбання нових труб. Також за його допомогою влаштовано навіс над входом до місцевого дитсадка. За сприяння Василя Тертичного з районного бюджету було виділено кошти на ремонт сільського ФАПу. Так, до приміщення фельдшерського пункту було проведено воду, придбано бойлер для підігріву води, встановлено умивальники й унітаз.

Щороку Василь Тертичний укладає із Литвинецькою сільрадою соціальну угоду, беручи на себе зобов'язання допомагати селу вирішувати нагальні проблеми. Сума соціальної угоди складає близько 80000 грн. Однак сільський голова стверджує, що Василь Тертичний вкладає в село набагато більше.

- Василь Іванович завжди допомагає вирішувати проблемні питання, які час від часу виникають у селі, - говорить Ганна Погрібна. - Треба почистити ставок - до Василя Івановича. Треба організувати суботник - до Василя Івановича. Треба прогорнути дорогу до сільського кладовища - знову до Василя Івановича. Він наш постійний спонсор при проведенні свят у селі. Практично до всього, що робиться в Литвинці для людей, докладає свою руку Василь Тертичний. От, наприклад, наш місцевий жіночий вокальний гурт "Литвинчанка" вже двічі був на зйомках програми "Фольк-мюзік" на "Першому національному". Він надав транспорт для поїздки до Києва, організував обід для наших самодіяльних артистів.

Коли мій син перебував на службі в зоні АТО, Василь Іванович купував для наших солдатів берці та іншу амуніцію, придбав матеріали для "буржуйки", якою хлопці опалювали свій бліндаж, надав діжки для води.  Одним словом, ця людина живе життям села. Саме тому литвинці довірили йому представляти їх інтереси в районній раді. Якби у кожному селі був такий Василь Тертичний, як у Литвинці, ми б жили в квітучій, багатій і справедливій  Україні, - підсумовує Ганна Погрібна.

Про землю

- Нинішній врожай не порівняти із минулорічним, - говорить Василь Тертичний, підраховуючи, скільки центнерів пшениці з одного гектара зібрали працівники господарства. Торік ми зібрали по 50 центнерів. Нічого не вдієш - рік на рік не випадає. Цьогорічна засуха, яку ми спостерігали на початку літа, не дала розвинутись рослинам у повну силу. Однак і цей результат - 40 центнерів з гектара теж непоганий. Головне, що є здоров'я, сили й можливість займатися своєю улюбленою справою.

Коли виїжджаю у поле, я отримую насолоду, задоволення, дивлячись, як росте пшениця чи інша культура, коли вдається зібрати добрий врожай і від-святкувати обжинки, подякувати людям за їх труд.

Цього року ми святкуватимемо обжинки разом із СТОВ "Агрокомплекс "Степанецьке" в будинку культури селища Степанецьке. Відбудеться святковий концерт за участю народних артистів, імена яких я поки що приховую, аби не зіпсувати сюрприз. Найкращим працівникам вручимо премії й подарунки, вшануємо людей хліборобського роду. Колись, віддаючи належне людям, які вирощують хліб, казали - "Хвала рукам, що пахнуть хлібом". Нині вже ці професії не в моді, однак чи не кожен із нас щодня бере до рук окраєць запашної хлібини, а це означає, що попри непопулярність серед молоді, яка віддає перевагу іншим професіям, хліборобська праця й досі залишається актуальною і потрібною людям, як і тисячоліття до цього. На мою думку, благороднішої професії в світі не існує, - говорить Василь Тертичний.

Як і більшість фермерів, які люблять працювати на землі, Василь Тертичний не підтримує вимог щодо зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

- Я особисто не боюся, що землі, які я зараз обробляю, будуть продані. Якщо людина вирішить продати свій пай, я не буду проти. Власники паїв нехай вирішують самі - продати землю, яка залишилась їм у спадок від дідів-прадідів, чи залишитися її господарями і власниками й передати у спадок своїм дітям. При цьому слід врахувати, що коли мораторій буде знято, перші паї будуть куплені на безцінь, а потім із кожним роком ціна  на них буде зростати. Тож той, хто продасть першим, втратить більше, ніж придбає.

Власником землі має бути той, хто на ній живе і дбає про неї - звичайний селянин, трудар із мозолями на руках, той, хто встає разом із сонцем, хто досягає успіху завдяки праці, а не олігарх, який сколотив капітал завдяки нечесним оборудкам. Тільки так ми зможемо зберегти свою самобутність, національний характер, продовжити славний хліборобський рід. Як продовжив його Іван Іванович Туз, і як, сподіваюся, продовжить колись його син Денис. Бо, як не крути, а ми - українці, хліборобського роду.

Марія ГЛАМАЗДІНА


28 грудня
>> Строительство элеваторов в Украине от лидера отрасли KMZ Industries
Далі...

6 березня
>> Закрити повітряний простір: депутати Канівської міської ради звернулися до світових лідерів
Далі...

30 січня
>> Хай-тек, лофт-стиль или модерн - Corf Mebel дарит без проблем
Далі...

13 січня
>> Организовываем идеальную систему хранения в гараже
Далі...

18 грудня
>> Затребувана послуга квітів з доставкою в сучасному світі
Далі...

11 грудня
>> Професійний чи самостійний переклад
Далі...

6 грудня
>> Одноразовые электронные сигареты в Харькове
Далі...

3 грудня
>> Хто вигадав суші і роли, які підкорили світ?
Далі...

21 серпня
>> Где в нашем городе найти лучший обменный пункт
Далі...

>> От Велотрейда вел - очень даже very well
Далі...

23 липня
>> Что такое ирландский паб: особенности, культура, традиции
Далі...

>> Как понять, что близкий человек — алкоголик, и как ему помочь?
Далі...

>> Клиника «Надія» вселяет надежду в человеческие сердца
Далі...

15 липня
>> Як вибрати і купити ємність для води
Далі...

>> Как купить акции Боинг на Форекс с нуля
Далі...

12 червня
>> «Самокатная» проблема в Казахстане: планируются жесткие меры
Далі...

10 червня
>> Карусельні двері українського виробництва - безперебійність функціонування, перевірена часом
Далі...

2 червня
>> Сучасний, потужний сідельний тягач - надійна основа бізнесу вантажоперевізника
Далі...

1 червня
>> Ежегодные ограничения движения автомобилей по украинским дорогам
Далі...


>> Ішли женці жито жати
  «Ішли  женці  жито  жати,  та    забули  серпи  взяти! Серпи  взяли, хліб  забули, Такі   вони  женці   бу`ли. Далі...


  © ПП “Канівська Пресс-група”
  © Концепція дизайну:
      ПП “Канівська Прес-група”
  © Дизайн, розробка сайту:
      РА “РЕКЛАМЕРА”



“ДНІПРОВА ЗІРКА”  
офіційна громадсько-політична газета   
м.Канева і Канівського району.  
Заснована 17 квітня 1921 року.  

Матеріали, надруковані в канівському тижневику “Дніпрова Зірка”  
є власністю видавця, захищені міжнародним і українським   
законодавством і не можуть бути відтворені у будь-якій формі   
без письмового дозволу видавця.  
При використанні наших публікацій посилання на газету обов’язкове.  
© Дніпрова зірка