ТРАДИЦІЇ ПРЕДКІВ >>>>>

У ніч з 13 на 14 січня українці відзначають старий Новий рік. Православна церква вшановує у ці дні римлянку Меланію та Василія Великого. Дослідники української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія замінила більш давній образ богині Макоші, а Василій Великий - покровителя рослинного світу й уособлення чоловічої плідної си-ли, нареченого богині плодючості Макоші - Василька.

Богиня Мокоша була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах, Василь - божеством, що запліднює землю. Від їх священного шлюбу залежить добробут на землі, родючість рослин і плодючість тварин. Селяни цієї ночі не спали на печі і не топили її, щоб Маланці бу-ло де переночувати із своїм чоловіком.

Увечері, напередодні ночі з 13 на 14 січня на Маланки господині готували святкову вечерю - "щедру кутю". Як і на Святвечір, під час Щедрої куті на столі були ритуальні страви: хліб, кутя, узвар, голубці, риба і вареники з різним начинням, скоромні страви та хліби "Маланка" і "Василь".

Як тільки жінка замішувала діжу для випікання обрядового новорічного хліба, не миючи рук від тіста, вона йшла разом з чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік ніс сокиру або палицю, жінка - перевесла, зроблені із дідуха. Підійшовши до дерева, чоловік тричі стукав по ньому обухом сокири або палицею і промовляв: "А чого ти, грушо, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю!". За де-рево відповідала дружина: "Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану". Після цього жінка обтирала руки від тіста об дерево і перев'язувала його.

У народі вірили, що після таких процедур дерево злякається і обов'язково дасть гарний урожай, бо на Маланки, особливо в Новорічну ніч, рослини і тварини розуміють людську мову. До речі, тварини в цю ніч могли "поскаржитись" Богові на господарів, як-що ті погано з ними обходилися. Тому в цей день худобу доглядали дуже ретельно, добре годували, чистили, пестили.

Із настанням сутінок селом ходили щедрувальники в карнавальних костюмах з музиками. Молодь перевдягалася у козу, діда з бабою, циган, ведмедя, журавля, кота. Одного з парубків наряджали Маланкою. Підійшовши до вікна, ряджені в пісенній формі просили у господарів дозволу щедрувати і заходили до хати. Співали величальні щедрівки для кожного члена сім'ї, а потім - Маланку. Усе це супроводжувалось жартами, сміхом. Взагалі, сміх носив магічне значення. Люди вірили: якщо сміятись в новорічну ніч, то цілий рік пройде весело і щасливо.

14 січня з самого ранку, набравши в кишені зерна, хлопчики вирушали до сусідів і родичів посівати. Найчастіше посівали пшеницею. Можна було посівати житом, ячменем, вівсом. Не посівали горохом та гречкою. Господарі пригощали гостей пирогами,цукерками, давали дрібні гроші.

Солому від дідуха - святочного снопа - спалювали вранці на Новий рік у садку, бо вірили, що цей дим дуже корисний - він оберігає дерева від морозу та шкідників, а також захищає людей від хвороб. Тому всі члени родини стрибали через вогнище, а дітей переносили крізь дим на руках. Новорічна ніч, як і різдвяна, вважалась у народі чарівною. З нею було пов'язано чимало повір'їв. Зокрема, про те, що з 13 на 14 січня вода у криницях перетворюється на вино, а ще відкривається небо і кожен може попросити в Бога що завгодно.

За матеріалами інтернет-видань