|
А ви хотіли б мати таку сусідку? | Автор: | № від 12 квітня 2018 року |
ВІДГУК НА ПУБЛІКАЦІЮ >>>>>
У номері "Дніпрової Зірки" від 15 лютого ц.р. було опубліковано матеріал під назвою "За моє жито мене й бито…". Його авторка розповіла про багаторічну історію із гаражем, розташованим в Каневі по вул. П.Корчаки. Вона стверджувала, що гараж не має законного господаря, а деякі сусіди намагаються довести свої права на це майно, внаслідок чого виникають сварки. Крім того, за словами авторки, біля гаража ремонтують автомобілі, що заважає її родині спокійно жити в своєму будинку та отруює довкілля. Після публікації матеріалу інші мешканці вул. П.Корчаки звернулися до редакції "Дніпрової Зірки", аби газета об’єктивно висвітлила і їхню точку зору на існуючу проблему. У цьому номері надаємо слово другій стороні конфлікту.
Ми, мешканці вул. П. Корчаки в м. Канів, прочитавши публікації в газеті "Дніпрова Зірка", що були надруковані в лютому 2015 та лютому 2018 року за ініціативою однієї з наших сусідок, не на жарт обурились здатністю дописувачки перекручувати факти з нашого життя.
Погодитись з написаним в газеті ми не можемо, оскільки до поселення дописувачки на нашій вулиці ми всі жили дружно і нікому з нас не заважали ані гараж, ані станція технічного обслуговування, яка раніше працювала на повну потужність.
Із появою дописувачки на нашій вулиці ми, "старожили", втратили спокій, оскільки, вона не намагається дотримуватись морально-етичних норм і правил добросусідства. У спілкуванні з нами робить усім категоричні зауваження і намагається змусити жити за її власними правилами. Наша сусідка пересварилася з усіма мешканцями вулиці, а потім взялася перевіряти кожне домоволодіння на дотримання державних будівельних норм. Вона звертається з офіційними запитами до управління містобудування та архітектури за отриманням копій доз-вільних документів на об'єкти будівництва на будь-якому подвір'ї з нашої вулиці на власний розсуд. Ми вважаємо цю інформацію конфіденційною і не можемо уявити, з якою метою сусідка намагається отримати копії документів, що належать нам. Яким чином вона хоче використати їх?
Коли вона пише, що адміністративні органи не працюють, не слід їй вірити, бо вона лукавить. Групи швидкого реагування, дільничні інспектори, міськвиконком, архітектура, будівельна та екологічна інспекції працюють на неї добросовісно, виконуючи свою роботу, своєчасно реагують на її звернення. Всіх нас по черзі ретельно перевіряють, але, якщо не знаходять порушень, сусідка викладає своє невдоволення в скаргах на перевіряючих.
Складається враження, що дописувачка одержима все зруйнувати, знести, закрити, всіх покарати, і лише тоді вона стане щасливою.
Згадуючи про самочинно збудований на вулиці гараж (власник якого вже помер), дописувачка називає його халабудою. Жоден із нас не може з цим погодитись, оскільки це капітальна, охайна споруда, яка не порушує містобудівних норм і слугує опорою, що захищає схил від руйнації. Усі мешканці вулиці (окрім дописувачки) з вдячністю згадують людину, яка виважено і грунтовно підійшла до будівництва цього гаражу. Розміщений він на узбіччі дороги, а не на дорозі, як стверджує дописувачка. Вже тривалий час ним ніхто не користується, біля нього ніхто не ремонтує автотранспорту, щоб не завдати незручностей дописувачці. Раніше на нашу вулицю могли заїжджати авто, в разі потреби вони могли розвернутися біля вищевказаного гаражу, оскільки він є останньою бу-дівлею на вулиці. З іншого боку дороги останнім домоволодінням на вулиці є будинок дописувачки, який межує із станцією техобслуговування.
У своєму прагненні до "справедливості" дописувачка створила сміттєзвалище на дорозі навпроти свого домоволодіння з високими бур'янами. Викинула на дорогу будівельні відходи і вкопала металеві стовп-чики в знак протесту проти під'їзду автотранспорту до останніх будівель на вулиці. За порушення Правил благоустрою м. Канів, затверджених рішенням Канівської міської ради від 27.03.2008 р. № 9-53 дописувачка і була притягнута до адміністративної відповідальності, що вона називає у своїй статті "За моє жито мене й бито…" - "нагородою".
За нашим колективним зверненням на ім'я міського голови 3 березня 2017 року на вул. Корчаки Павла в м. Канів приїхали члени комісії виконавчого комітету, створеної на підставі розпорядження міського голови. В призначений час зібрались всі мешканці нашої вулиці. Запросили дописувачку з метою безконфліктного усунення незручностей, створених нею на дорозі. Вона вийшла із свого двору на дорогу і після того, як кожен із нас висловив свою думку з приводу знесення гаражу, прибирання будівельного сміття з проїжджої частини дороги, демонтажу вкопаних стовпчиків - сказала, що нічого прибирати не буде, попрощалася з усіма і демонстративно покинула зібрання, заховавшись за металевими дверима свого будинку. Біль-ше на подвір'я не вийшла, не зважаючи на те, що її просили поставити свій підпис у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене Правилами благоустрою м. Канів та ст. 152 КУпАП. Оскаржуючи постанову адмінкомісії при виконкомі Канівської міської ради про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою через суд, вона змушена була визнати, що дійсно, викидала будівельне сміття на проїжджу частину вул. П.Корчаки в м. Канів і тому сплатила мінімальний (на перший раз) штраф, передбачений санкцією статті 152 КУпАП.
Не заспокоївшись на цьому, вона звернулась до редакції газети "Дніпрова Зірка" де опублікувала своє літературне творіння - "За моє жито мене й бито…".
Дуже сумно, що дописувачка, досягши поважного віку, виховавши двох дітей, тепер виховуючи малолітню онуку, скаржиться на хвороби, дрібні побутові проблеми, а своїх помилок у непереборному прагненні створити проблеми оточуючим не бачить. Нам шкода її, тому хочемо дати пораду - ставитися до людей так, як би вона хотіла, щоб ставилися до неї. Це народна мудрість. Якщо дописувачка дослухається до нашої поради і змінить свою поведінку - будемо вважати, що здоровий глузд переміг.
А ви б хотіли мати таку сусідку?
Жителі вулиці П.Корчаки: Райцина К.В., Кузнєцов А.І., Ткаліч Т.В., Слубський С.А., Слубська І.О., Кузнєцова В.А., Моргуненко В.Д, Титар В.В. |
|