ПАМ'ЯТЬ >>>>>

Він прожив довге та буремне життя. Народився на Вінниччині у кривавому 1937 році, сповна відчувши лихоліття Другої світової війни. Його батько на початку війни молодшим лейтенантом був кинутий у горнило військового протистояння двох тоталітарних режимів, із війни повернувся інвалідом, без ноги.

У школі Анатолій навчався добре, мав тягу до знань. По закінченню 7 класу навчався у Львівському електромеханічному технікумі. У 1956 році призваний до армії, служив на Далекому Сході СРСР.

Із 1959 року Анатолій Дзівалтовський працює на Львівському телевізійному заводі  та на заводі телеграфної апаратури спочатку техніком, а потім інженером-конструктором. Паралельно вчиться у Львівському політехнічному інституті.

Життя у Львові накладає на світогляд Анатолія Антоновича проукраїнське спрямування, як він напише у своїй автобіографії "У рядах комуністичної партії не був. Був у внутрішній опозиції до тодішнього режиму".

За сімейними обставинами А. Дзівалтовський у 1972 році переїхав жити до Канева. Працював на заводі "Магніт" інженером-конструктором, начальником конструкторського бюро. Із 1984 року і до виходу на пенсію у 1994 році трудився на посаді інженера-конструктора, а згодом начальника конструкторського бюро на Канівському заводі "Медтехніка".

Анатолій Антонович завжди ідентифікував себе українцем: говорив українською мовою, передплачував українські газети, журнали, книги, цікавився українською історією. Анатолій Антонович був у перших лавах відродження України у Каневі наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття.

Товариство "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка, Народний Рух України, Українська республіканська партія, Українська Автокефальна церква, Організація Українських Націона-лістів, Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - далеко не повний перелік громадських організацій, політичних партій, де Анатолій Антонович шукав і реалізовував своє бачення постання сильної, могутньої, незалежної, української України...

Він не боявся відповідальності, незнаних шляхів. Чи це було керівництво місцевою організацією УРП, чи це проектування храму Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа в мікрорайоні Костянець.

До лав Всеукраїнського об'єднання "Свобода" А. Дзівалтовський долучився у 2010 році вже у зрілому віці. Попри лише пенсійні прибутки він був активним учасником різноманітних свободівських заходів у Києві (марш УПА, пікетування Верховної Ради), Черкасах, Холодному Яру. Жодні свободівські заходи, що відбувалися в Каневі, не обходилися без його участі. Він брав активну участь у виборчих процесах чи як кандидат у депутати до міської ради, чи як член виборчої комісії, чи як спостерігач. Пікетування міської (районної) влади, суду, прокуратури, мітинги, Шевченківські читання, презентації українських книг (кінофільмів), розповсюдження свободівської преси та інших агітаційних матеріалів - усе це не обходилося без Анатолія Антоновича.

Життя Анатолія Дзівалтовського - це історія боротьби українця за право бути українцем на своїй Богом даній землі.

Канівська МПО ВО "Свобода"