СИТУАЦІЯ >>>>>

Уявіть, що ви з дитинства мріяли стати вчителем, отримали відповідну освіту й віддали близько 40 років свого життя навчанню дітей. Сумлінно працювали, виховали не одну сотню учнів, які із вдячністю згадують про роки, проведені в школі. Сподіваєтесь, що коли досягнете пенсійного віку, вас із почестями та подякою за труд урочисто проведуть на заслужений відпочинок? Таке можливо, але лише за умови, що ви не станете неугодною вашому керівнику - директору школи.

На святі першого дзвоника, що відбулося 3 вересня цього року, в Канівській школі №4 стався безпрецедентний випадок: сюди довелося викликати поліцейський патруль. "Винуватцем" події став не злочинець чи порушник правопорядку, а вчителька, яка пропрацювала у цій школі майже 30 років - Ніна Володимирівна Харченко, котру в Каневі знають і поважають її колишні учні та їхні батьки, про яку добрим словом відгукуються колеги (щоправда, з інших шкіл).

Що скоїла ця жінка, аби на очах у школярів, батьків та колег її змушували відійти від дітей та ще й у супроводі двох поліцейських?

Напередодні 1 вересня Ніна Харченко звернулася до редакції нашої газети із листом, у якому просила допомогти відстояти своє право на вчителювання. У травні цього року Ніна Харченко випустила черговий четвертий клас і сподівалася знову набрати першачків. Задля цього ще в лютому вчителька провела уроки майбутнього першо-класника в школі №4, позна-йомилась із дітьми - майбутніми учнями та їх батьками. А з лютого по червень навчалася в Черкасах на спеціальних курсах для вчителів перших класів, куди її направила адміністрація школи №4.

Однак наприкінці серпня директор школи Ірина Верба повідомила, що в клас, в якому планувала працювати Ніна Харченко, на прохання частини батьків першо-класників, буде призначена інша вчителька. Підстава - заява батьків, у якій вони пишуть, що не бажають, аби класним керівником у їхніх дітей була вчителька Ніна Харченко, яку буцім-то батьки випускників 4-го класу охарактеризували як "нестриману особу, яка застосовує до дітей різноманітні недопустимі методи впливу (погрожує, б'є, заливає за комір холодну воду, штурляє)".

Не погодившись із таким рішенням директора та цілковито заперечуючи звинувачення, викладені у заяві, Ніна Харченко вирішила відстояти свою честь і право вчити дітей, оскільки, не дивлячись на пенсійний вік, має для цього бажання, сили й досвід.

Третього вересня на свято першого дзвінка Ніна Харченко прийшла в клас, аби за традицією відвести першокласників на святкову лінійку. Однак зробити це їй завадила директор школи Ірина Верба, яка підійшла до вчительки в супроводі двох працівників поліції з вимогою відійти від дітей і дати можливість новій вчительці, призначеній класним керівником напередодні, вивести їх із школи на святкову лінійку. Так конфлікт між директором і вчителькою вийшов за межі школи.

Тут би керівнику школи проявити мудрість й піти на компроміс, наприклад, приставити юну вчительку до досвідченої колеги, аби молода вчителька, яка не має досвіду роботи і закінченої вищої педагогічної освіти, попрактикувалася, а через рік-два  провести заслужену вчительку на пенсію, подякувавши за багаторічний труд, і передати клас хоч і молодшій, але вже підготовленій колезі. Такий досвід започаткував би гарну традицію, став би прикладом іншим, як відправляти на заслужений відпочинок тих, хто відпрацював своє. Але директорка чомусь обрала ін-ший шлях.

До честі поліцейських - вони не стали застосовувати до шанованої вчительки силу. Побачивши, що конфлікт між вчителькою та директором не за-грожує громадському порядку, полісмени залишили школу без оформлення протоколів та інших паперів.

Але виникає питання: хто відповість за приниження, яке пережила людина, котру сотні людей у Каневі знають як висококваліфікованого педагога, досвідчену вчительку, яка присвятила все своє життя слу-жінню дітям?

Через кілька днів після події, а саме 7 вересня, із Канівської школи №4 пролунав ще один телефонний виклик. Цього разу - від самої Ніни Харченко до служби швидкої медичної допомоги. Не витримавши "турботливого" наполягання ке-рівництва школи, котре за-мість першого класу запропонувало заслуженій вчительці сумнівну альтернативу - вести співи та інформатику, лишившись без підтримки колег, профспілкової організації, відділу освіти, у яких вона не знайшла захисту, здоров’я "неугодної" вчительки не витримало, жінці довелося звернутися за невідкладною допомогою до медиків. Нині вона перебуває на лікуванні в стаціонарному відділенні Канів-ської райлікарні.

Продовження цієї історії читайте у наступних номерах "Дніпрової Зірки". 

Марія ГЛАМАЗІДНА На фото: Ніна Харченко