ВИБОРИ-2019 >>>>>

Серед 17 кандидатів у депутати, які зареєструвалися по одномандатному виборчому округу № 197, є різні люди. Більшість із них народилася на Черкащині, але є й уродженці інших областей України, кияни і народжені в Росії. Канівців у цьому списку лише двоє. Один з них Сергій Дубенець - молодий канівський політик, який вже встиг спробувати себе в різних галузях та на посадах від простого робочого до голови районної державної адміністрації. Чому Сергій Дубенець вирішив балотуватися в депутати Верховної Ради, які проекти збирається втілити в життя, якщо отримає мандат народної довіри, про життєві принципи та інші аспекти життя говорили з кандидатом наші журналісти.

- Якщо відкинути те, що Сергій Дубенець - канівчанин, знайомий багатьом у місті й районі, які переваги в разі його обрання до Верховної Ради отримають виборці?

- Будь-який кандидат напередодні виборів відповість на це запитання, що його ме-та - служіння державі, допомога виборцям, округу, громаді, яка делегує його у законодавчий орган влади. Я - не виняток, і йду до Верховної Ради, аби мої знання і досвід були долучені до спільної справи - розвитку і зміцнення економіки держави, захисту інтересів простих громадян, розвитку громад, у тому числі, й тих, що входять у 197-й округ.

Що я можу запропонувати виборцям відмінне від того, що пропонують інші кандидати? Перше, що я зроблю - створю в кожному населеному пункті 197 округу свій мік-роофіс. Це не означає, що в кожному селі буде відкрито громадську приймальню депутата Верховної Ради. Але в кожному селі будуть люди, представники громади, які не належатимуть до владних структур, звичайні мешканці, які матимуть авторитет серед сусідів, із якими я триматиму постійний зв'язок, консультуватимуся, допомагатиму вирішувати проблемні питання, оперативно дізнаватимуся від них про те, що відбувається у населеному пункті.

Робота із створення таких мікроофісів вже розпочата. Наразі я підбираю людей, придивляюсь до активних громадян. Зауважу, що це не обов'язково будуть ті люди, які сьогодні агітують за мене, хо-ча, безумовно, хтось із моїх нинішніх агітаторів у майбутньому очолить мікроофіс у своєму місті чи селі.

Окрім цього, під час зустрічей із виборцями я пропоную їм підписати зі мною соці-альну угоду, у якій я із свого боку беру зобов'язання не лише виконувати в повному обсязі свою передвиборчу програму, а й проголосувати за ключові законопроекти - про скасування депутатської недоторканості й закон про відкликання депутатів різних рівнів. Тобто, я сам даю в руки виборцю механізм відкликання мене, як депутата, якщо я не виконуватиму своїх безпосередніх депутатських обов'язків і пункти підписаної соціальної угоди. Із боку виборців цю угоду можуть підписати як декілька виборців, так і один представник громади.

- У свій час ви працювали у виконкомі Канівської міськради на посаді керуючого справами, очолювали Канівський район. Обсяг вашої відповідальності тоді обмежувався 26000 жителів. Чи не здається вам, що на шляху до Верховної Ради ви пропускаєте сходинку "обласна влада". Чи достатньо ви обізнані із проблематикою населених пунктів округу?

- Так, дійсно, округ налічує 135 тисяч виборців, а це більш ніж у п'ять разів перевищує кількість жителів Канівського району на той час, коли я працював головою райдержадміністрації. Однак я не вважаю, що пропускаю обласну сходинку, оскільки під час президентських виборів цього року я керував окружним штабом нинішнього Президента Володимира Зеленського. Мені довелося об'їхати кожне село в Золотоніському, частині Канів-ського, Черкаського районів, я працював у Золотоноші, Каневі, Черкасах, познайомився із місцевими жителями, багато спілкувався із ними і встиг вивчити проблеми, які є в цих населених пунктах.

- Ви очолювали окружний штаб Володимира Зеленського, однак ідете на вибори не від його партії "Слуга народу", а шляхом самовисування? Чи не на-дійніше було б заручитися підтримкою однопартійців у цій справі?

- Я не прихильник партій, хоча мені й довелося бути членом декількох із них. Членство в партії - це додаткові зобов'язання, приміром, якщо ти є депутатом від партії, маєш підкорюватися партійній дисципліні й голосувати не завжди так, як особисто вважаєш правильним, а так, як накаже партійний бос. Інтереси партії не завжди співпадають з інтересами громадян, у тому чис-лі, тих, які за тебе голосували. Тож для народного депутата Верховної Ради партій-ність - це обмеження.

Остання партія, членом якої я був - "Відродження", з неї я вийшов, щойно дізнався про наміри партійних керівників об'єднатися з іншою партією, оскільки підтримую європейський курс розвитку країни.

- Ще кілька тижнів тому в Каневі говорили про те, що кандидатом від "Зе команди" по нашому округу має йти Сергій Дубенець. Проте, як виявилося пізніше, політична партія "Слуга народу" висунула іншого кандидата - Олександра Скічка. Чи можете ви прокоментувати ситуацію?

- Так, дійсно, мою кандидатуру розглядали в обласному штабі партії "Слуга народу" і навіть погоджували у Ки-ївському партійному офісі. Однак за декілька днів до з'їзду, на якому затверджували списки кандидатів, мені повідомили, що від 197 округу йтиме Олександр Скічко, якого раніше планували висувати по округу №200. Чим конкретно не влаштувала партій-не керівництво моя кандидатура, мені не повідомили досі. Натомість мені запропонували знову очолити окружний штаб і попрацювати на виборах на кандидата Олександра Скічка. На той час в мене вже була частково підібрана команда агітаторів, членів діль-ничних комісій і спостерігачів. Я не прийняв цю пропозицію і зареєструвався шляхом самовисування. Частина піді-браної команди дружно пішла за мною, частина розійшлася по штабах інших кандидатів, інші залишились у команді кандидата Скічка. Зрештою, так навіть краще, якщо мене обреруть, я зможу голосувати у Верховній Раді на свій розсуд, а не за вказівкою голови фракції.

- Маючи досвід ведення успішної виборчої кампанії В.Зеленського (завдяки, в тому числі, вашій організаторській роботі за нього в нашому окрузі проголосувало 78,5%), чи збираєтесь ви використати його методи агітації, як то звернення до виборців у соцмережах, флешмоби, дебати на стадіоні тощо?

- На мою думку, методи, що їх використовував під час передвиборчої компанії Володимир Зеленський, не спрацюють у реаліях нашого округу. Наш округ переважно сільський, має аграрне спрямування. Люди, які працюють на землі, вирощують хліб, гостро відчувають усі недоліки реформ на собі, починаючи від децентралізації до медреформи, результатом якої стало закриття ФАПів у невеликих селах. Вони потребують іншого підходу. Аби вирішити, за кого проголосувати, вони мають побачити кандидата, послухати його, зазирнути в очі, інколи навіть доторкнутися до нього. Я теж прихильник живого спілкування з людьми, причому не виступів на сцені під час міського свята чи випускного вечора, коли люди зібралися зовсім не для того, щоб дивитися на кандидатів і слухати їх палкі промови. Я проти зустрічей із колективами, коли люди приходять на зустрічі не з власного бажання, а з примусу керівництва. Такі зустрічі не дають ніякого результату, окрім протилежного бажаному. Якщо ж якийсь колектив запросить ме-не, я обов'язково прийду поспілкуватися, відповім на запитання, залишу контактні телефони, щоб у подальшому тримати зв'язок із людьми, яким це цікаво.

Отже, ніяких відеоблогів Сергія Дубенця чи дебатів на міському стадіоні ви не побачите. Натомість буде багато живих зустрічей, і почну я, звісно, з добре знайомого мені рідного Канівського району.

Але це не означає, що в ви-борчій компанії Володимира Зеленського не було своїх плюсів. Вони, безумовно, були і є. Один з них - політикою зацікавилася молодь, яка до цього абсолютно не переймалася тим, які політичні процеси відбуваються в державі. Тепер у коло інтересів молодих людей входить і політичне життя, починаючи з сіль-ської, міської, обласної ради. Ще 20 років тому важко було уявити собі кандидата, молодшого 50 років. Уважалося, що депутат обов'язково має бути як мінімум, із досвідом керівництва великим колективом чи підприємством.

"Омолодження" політиків, коли у виборчому списку є кандидати від 20 років, безумовно піде державі на користь, оскільки нинішні молоді люди мають інший менталітет, нове бачення світу, вони подорожують Європою, світом і мріють, аби в Україні жилося не гірше, ніж, скажімо у Польщі чи Словаччині. І ми маємо давати молодим політикам шанс змі-нити країну.

- Як би ви охарактеризували своїх опонентів - кандидатів у депутати по 197 округу? Які шанси на перемогу вони мають?

- Не в моїх правилах, говорити про людей, із якими я не знайомий особисто, а знайомий я з небагатьма - з Віктором Полозовим, Людмилою Русаліною, Владиславом Голубом, Олександром Корнієнком. Я не стану обговорювати їх шанси, їх переваги чи недоліки. Краще я розповім про свої переваги. Можливо, це не дуже скромно, але на мою думку, я єдиний кандидат, який має досвід роботи в органах місцевого самоуправління - на посаді керуючого справами виконкому міськради я координував роботу 8 комунальних підприємств. Коли я прийшов на посаду голови Канівської райдержадміністрації у 2015 році, я прийняв депресивний район, який майже два роки працював без керівника, а за рік пішов з посади, передавши наступному голові район без боргів, із укладеними договорами на постачання газу для сільських шкіл, із доволі високим рейтингом.

Я маю досвід фінансиста, банківського працівника, буді-вельника, маю дві вищі освіти, одна з яких - правознавство. На відміну від більшості опонентів я не теоретик, а практик. Я знаю, як формується бюджет міста, району, знаю, на що витрачаються бюджетні кошти, знаю особливості населених пунктів округу, маю своє бачення того, як потрібно розвивати громади. Хто з моїх опонентів може похвалитися такими знаннями?

- Як відомо, купол Верховної Ради України має магічну здатність змінювати людей, які перед виборами багато чого обіцяють людям, а після виборів починають служити не народу, а самим собі, або ж продавати інтереси виборців за гроші. Як убезпечить себе від такого "перевтілення" Сергій Дубенець?

- Не стану розповідати про свої чесноти, назву лише деякі факти із свого життя. Коли я працював у виконкомі міської ради, я використовував для роботи своє власне авто. Те саме було, коли я працював на посаді голови РДА. Я жив і живу у звичайній квартирі в промисловому районі Канева. Під час мого перебування на посадах держслужбовця в мене не з'явилося нерухомості чи дорогого авто. Лише після того, як декілька років я пропрацював у бізнесі, я зміг дозволити собі купити новий автомобіль.

Чи можна убезпечити депутатів Верховної Ради від спокус? На мою думку, можна  — якщо запровадити регулярну перевірку на поліграфі, тобто, детекторі брехні. Я маю міцний стрижень, який допомагає мені в житті. Мене не цікавлять хабарі й подачки, я вмію заробляти гроші законним способом. Можливо, це прозвучить пафосно, але в мене, як і в більшості українців, є свої святині, одна з яких - Україна. Я постійно під-тримую волонтерський рух у Каневі, тому вважаю, що за розкрадання, подібні тим, що були в Оборонпромі за часів Порошенка, потрібно карати смертною карою.

Я саме тому йду до Верховної Ради, щоб нарешті змінити державу, аби Україна не втратила свій останній шанс вирватися з лещат корупції, бідності, несправедливості. Я не хочу, щоб у селах закривали школи і ФАПи, аби люди відчували себе покинутими державою й масово ви-їздили на заробітки за кордон. Це мої інтереси, яким я не зраджу. Це і є мій стрижень, який, сподіваюся, дозволить мені не зламатися й довести почате до кінця. Саме тому я чесно дивлюся в очі людям, із якими зустрічаюся в Золотоноші, Каневі, селах. Сподіваюся, вони вірять мені і зроблять правильний вибір.

Підготувала Юлія ТАШАНЬ